Понеділок, 10 грудня 2018
• Мер Тернополя публічно прозвітував за рік, що минає • У Тернополі репрезентували проект «Виклик долі»: про людей, які не здалися і стали прикладом для інших • «Мрія» попрощалася з боргами і знайшла нового інвестора • «Карта тернополянина» – це пільги на проїзд у транспорті і знижки в торговельних мережах Тернополя • Як Ляшко під російський шансон танцював • Уайлдер зберіг титул, але… • Жива історія воїнів УПА з Бережанщини стане фільмом • Рік Модрича • Невтомний трудівник футбольного поля (пам’яті Віктора Матвієнка) • На зарплату медикам та освітянам області — понад 60 млн. грн. • Спасибі за добро! • Порошенко здобуває автокефалію для України • Коли шиття до пуття • Сергій Надал: «Те, якою буде Україна, залежить від кожного з нас» • Не стало легендарного капітана Тараса Парія • Суддю Стадника нарешті погнали! На черзі — Марія… • Тернополяни побачили «Війну з перших днів» • У Києві для іногородніх запроваджують плату за навчання в садках і школах. У Тернополі цю проблему успішно вирішують • «Для мене честь бути тут з бійцями нашої артбригади» • Два роки невідомості
Застрелитися!!! Після ганебного виступу на Олімпіаді керманичі українського біатлону і нашої збірної зовсім не збираються посипати голову попелом

Автор: Опубліковано: 3 Березня о 16:00 41


Настільки добре укомплектована команда, гадаємо, однозначно була готова вирішувати найвищі завдання. Плюс їй були забезпечені першокласні умови відновлення й підготовки та оснащення й екіпірування.


Найгіршим за всю історію українського біатлону вийшов виступ нашої збірної на Олімпіаді’2018. Уже саме по собі це «досягнення» не має віщувати нічого доброго для людей, які з ним пов’язані. Однак воно ще й гіперболізується, адже на Олімпіаду їхала цілком боєздатна команда, якій навіть всезнаючі букмекери прогнозували 1-3 медалі, а за рік-два до Ігор дехто з міжнародних експертів очікував справжнього вибуху від збірної України. Насправді ж замість вибуху вийшов пшик.

Тіньові фаворити

За останні роки жіноча збірна України на головних стартах року жодного разу не опускалася нижче шостого місця в естафетах — за будь-яких розкладів, погодних умов і у будь-якому складі. Навіть у післяолімпійському сезоні’2014/15, коли збірну залишила половина золотої естафети Сочі’2014 і честь України захищала четвірка Варвинець-Бурдига-Джима-Семеренко (при цьому вже на першому етапі українки заробили штрафне коло), українки фінішували шостими. Зі всіх головних змагань принаймні останніх п’яти років українки незмінно поверталися з медалями.

Перед сезоном’2017/18 у збірній знову возз’єдналися всі олімпійські чемпіонки. До них додалися срібні призерки торішнього чемпіонату світу молоді Варвинець і Меркушина та Абрамова, яка до спірної дискваліфікації перебувала у десятці кращих біатлоністок планети. Сімку лідерок підпирали юні й амбітні чемпіонки світу серед юніорок Журавок, Кривонос і Дмитренко, плюс не сказали останнього слова екс-лижниці Боднар і Бєлкіна, які також змагалися за шанс потрапити до основної «обойми».

Настільки добре укомплектована команда, гадаємо, однозначно була готова вирішувати найвищі завдання. Плюс їй були забезпечені першокласні умови відновлення й підготовки та оснащення й екіпірування. Специфіка українського спорту показує, що навіть за значно гірших передумов наші спортсмени демонстрували якісні результати, тому на цю команду покладалися небезпідставні сподівання.

Трішки гірші справи були в чоловічої збірної, однак і там було троє конкурентноздатних спортсменів — Прима, Семенов і Підручний. Від тренерського штабу вимагалося тільки підготувати четвертого естафетника. Для цього були натуралізовані екс-росіяни Жирний і Семаков, надії подавали Кильчицький і Тищенко, якого не так давно навіть назвали найперспективнішим біатлоністом світу. Плюс здібна молодь — Ткаленко, Труш та Цимбал брали медалі на різноманітних юніорських змаганнях.

Тобто збірна України перед олімпійським сезоном представлялася дуже боєздатною силою якщо не на рівні фаворитів — норвежців, французів і німців — то однозначно десь близько до цього рівня і за сприятливих обставин мала брати навіть не одну нагороду. Цілком можливо, що за потенціалом до Кореї їхала найсильніша збірна за історію.

100 мільйонів — у «трубу»

За різними даними, на підготовку збірної України до Олімпійських ігор було витрачено до 200 мільйонів гривень. Приблизно половина від цієї суми, тобто десь 100 млн. грн., пішла на біатлон. Навіть враховуючи корупційну складову, без якої в нашій країні неможлива жодна діяльність, це дуже суттєва сума. Причому пішла вона не на розвиток біатлону (наприклад, лише днями в нашій області відбулися перші за два роки змагання), а безпосередньо на першу збірну. Представники інших видів спорту, насамперед літніх, уже тривалий час обурюються, що перспектива однієї-двох медалей вимірюється такими величезними витратами.

І старт олімпійського сезону справді вийшов приголомшуючим — нагороди майже у кожній гонці, дівчата показували високі швидкості, пристрілювалися до кращих результатів і хлопці. А біатлонні керманичі лише посміювалися, що незабаром всі «розбіжаться» і взагалі вийдуть на космічний рівень.

Однак у січні інші команди почали суттєво додавати, і на їх тлі збірна України вже нагадувала старий «Запорожець» на трасі. З Нового року скидалося на те, що дівчат слід рятувати, щоб бодай зберегти 50% їх можливостей (навіть у такому випадку команда могла принаймні боротися за медалі в естафеті). Однак нас запевняли, що все під контролем і до головного старту сезону збірна вийде на пік форми. Хотілося вірити, але даремно…

«Банка з павуками»

Як виявилося, психологічна обстановка в команді була далека від ідеалу. Конфлікти в жіночому колективі загалом спалахують, як пожежа в сухому лісі, а що вже казати, коли зібралися амбітні спортсменки, виснажені на тренуваннях і змаганнях. Натомість, очевидно, тренерський штаб на чолі зі словенцем Урошем Велепцем ще й підкидав хмизу в це вогнище.

Словенець (а загалом за його діяльністю в збірній можна кіно знімати — «Як угробити зіркових спортсменів») не зміг стати над давньою боротьбою українських тренерів за протекцію «своїх». Утворилися групування привілейованих «улюбленців», яким йшли на поступки в тренувальному процесі, що неприпустимо в спорті. «Вміло» підкеровував і президент федерації Володимир Бринзак, що призвело до стану повної неконтрольованості.

Коли демонструвалися більш-менш високі результати, все це згладжувалося і замовчувалося, але на Олімпіаду команда приїхала в такій психологічній та фізичній «ямі», що наболілі конфлікти у такій «банці з павуками» миттю полізли догори. І «вишенькою на торті» став демарш Валі Семеренко, яку справедливо не поставили у естафету, — вона, наче ображений підліток, вирішила насолити тренерам і подругам обурливими коментарями в соцмережах за кілька годин до старту найважливішої гонки чотириріччя.

Усе це вилилося у найгірший виступ в історії українського біатлону: жодної медалі, 11 місце в жіночій естафеті і 9-те —  у чоловічій, жодного результату в десятці кращих в особистих гонках та й у 20-ах українці «засвітилися» лише чотири рази. Навіть у провальному Солт-Лейк-Сіті, після якого збірну взагалі розформували, було перспективніше.

Без честі

У часи титулів, дворянства і честі люди зі зброєю після таких провалів стрілялися. Звісно, тепер інша епоха, і до такого не дійде, однак нині ситуацію взагалі намагаються спустити на гальмах. Риторика біатлонних керівників та тренерських штабів зводиться до одного: помилки, звісно, були, але головна причина — хвороби спортсменів. Мовляв, таке трапляється і ніхто від цього не застрахований.

Чекайте, але ж мова йде не про будинок перестарілих, а колектив, м’яко кажучи, навітамінізованих молодих  людей, як би там не було, загартованих заняттями спортом. Вони дуже пильно ставляться до свого здоров’я і, ми не раз бачили, що навіть під час змагань у літній вечір спортсмени закутуються з ніг до голови, щоб, не дай, Боже, втратити частинку тепла чи не застудитися. А тут ціла команда олімпійських надій хворіє протягом двох місяців, а її ще й везуть на вирішальний збір в екстремально холодний Казахстан. За кого нас мають?!

Після таких «результатів» де були б такі горе-керівники і тренери у Кім Чен Ина чи Бацьки? Та у нас зовсім інші моральні цінності. І це вже дозволяє, наприклад, словенцю Велепцю заявити, що він зовсім не переживає щодо подальшого працевлаштування, адже має пропозиції від різних країн. Він уже знайшов інших «лохів»?!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

1 грудня у ПК «Березіль» відбувся традиційний публічний звіт міського голови Тернополя Сергія Надала за 2018 рік...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Кожна історія в книзі – гідний приклад для кожного з нас, як у важких життєвих обставинах не розчаруватися, не втратити надії, а жити далі...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Керівництво агрохолдингу відзвітувало про 2018-ий та розповіло про плани...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:00


І ще один приємний сюрприз для власників «Карти тернополянина» – додаткові знижки у торговельних мережах міста...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Репертуарчик вибрав нівроку...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00



Теми дня
10 Грудня
7 Грудня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео