«Справа в тому, що дім, у якому я виросла, був якраз біля стадіону. Все своє дитинство я на ньому й провела, ганяючи м’яча з хлопцями. Пізніше спробувала арбітраж — і мені сподобалося! Безумовно, у кожній професії бувають складні ситуації та етапи. Проте послати все під три чорти я ніколи не хотіла. Навіть якщо матч пройшов не найкращим чином, аналізуєш причини, робиш висновки, проводиш роботу над помилками — і прямуєш уперед!» — це слова Катерини Монзуль, яка протягом літа 2020 року безумовно здобула визнання кращого футбольного арбітра України.
І мова не лише про жіночий футбол (там Катерина вже давно арбітр ФІФА класу «еліт», відсудила фінали чемпіонату світу та Ліги чемпіонів), тепер вона стає найкращою і серед суддів-чоловіків. Судіть самі, з тих пір, як після карантину відновився чемпіонат України, Катерина Монзуль відсудила гру «Шахтаря» і «Динамо», півфінали і фінал Кубка України, матч за «срібло»між «Зорею» і «Динамо». Її призначають на найбільш важкі й запеклі поєдинки чемпіонату України, і вона впевнено проводить ці матчі, чим лише додає собі балів. У Катерини, очевидно, вже ціла армія заздрісників серед колег-чоловіків, які вже зачекалися на її помилку, але поки що Монзуль їх розчаровує. Саме з нею пов’язаний свіжий струмінь у вічно корумпованому футбольному суддівстві України. І може їй таки вдасться змінити ситуацію?

У дитинстві грала з хлопцями
Катерина Монзуль родом з селища Бабаї під Харковом. Тут вона виросла в будинку, розташування якого допомогло з вибором справи життя.
«Всі свої дитячі роки я провела на футбольному полі. Прокидаєшся вранці, виходиш із двору – одразу футбольне поле. Розпочалося все з шести років. Тобто, спочатку я зацікавилася дворовим футболом, а вже потім почала його дивитися по телевізору», – пригадувала потім Катерина в інтерв’ю.
За команду Бабаїв Монзуль і виступала в юності на регіональному рівні. Так, виступала в чоловічому колективі в чоловічих змаганнях. «Я не брала участі у кожному турі, але згадати є що. Діяла на позиції правого півзахисника. Якісь претензії з боку чоловічого колективу, можливо, були, але я не звертала уваги.
Мені дуже подобалося – от я й грала. Частіше виступала за юнацьку команду – на район, область, «Шкіряний м’яч». Раніше не існувало такого чіткого поділу на чоловічий і жіночий футбол. Де була можливість – там і грала».
До футболу Катерина прикипіла швидко, швидко вирішила пов’язати з ним життя – якщо не як гравець, то як арбітр. Батьки прагнення поділяли, але також довелось подбати про освіту. Монзуль з відзнакою закінчила Харківський університет міського господарства й отримала диплом інженера-проєктувальника.
«Якщо задумала щось, доб’ється свого»
Щоправда, за цією спеціальністю вона поки що не працювала ні дня. Вирішила сповна віддатись суддівству. «У мене це родинне. Мій дядько був арбітром. Чоловік моєї хрещеної також тісно пов’язаний з арбітражем. За їхнім прикладом спробувала одного разу – сподобалося. Переді мною постав вибір: продовжувати грати у футбол чи професійно займатися суддівством. Обрала суддівство».
Кар’єра судді Монзуль розпочалась разом з новим тисячоліттям. Її старту в першу чергу посприяв названий вище дядько – колишній лайнсмен Володимир Воргуль, який працював і на матчах УПЛ. Коли Катерині було 17, він вирішив зібрати в районі дівочий суддівський колектив й залучив до нього племінницю. Нове заняття її захопило, на відміну від решти зібраних дівчат. «Характер у неї такий. Якщо задумала щось, доб’ється свого. Бачили б ви, як вона працює над собою! Олімпійські чемпіони стільки не бігають, скільки Катя щодня», – пояснював Воргуль.
«Перший рік я судила ДЮСШ. Наступний етап – якщо рекомендує ФФУ – це всеукраїнські юнацькі змагання. Також у мене була можливість паралельно судити жіночий футбол. Опісля отримала рекомендацію на аматорів, а там і друга ліга підійшла. Перший рік працювала як асистент арбітра, а потім вже як головний рефері виводила команди на поле», – розповідала Монзуль про старт суддівського шляху.
«Четвертий рік гнобимо дівку в другій лізі»
Для її земляка та колишнього віцепрезидента ФФУ Сергія Стороженка такий швидкий прогрес не став здивуванням. Навпаки, у 2009 році між ним та тодішнім головою суддівського комітету ФФУ Вадимом Шевченком на одному із засідань відбулась суперечка. Все через Монзуль, яку після різкого підйому кілька років ніяк не допускали судити першу лігу, хоча вона вже обслуговувала міжнародні матчі збірних.
«Ми четвертий рік гнобимо дівку в другій лізі, бо комусь не подобається, як вона біжить. Та вона фору може дати багатьом мужикам. Катерина є улюбленицею членів Комітету арбітрів ФІФА та Комітету жіночого футболу УЄФА», – виступив Стороженко.
Зрештою ту суперечку між Стороженком та Шевченком виграв другий. Тому Монзуль довелось ще два роки обходитись без першої ліги.
У 2011 році Монзуль таки підвищили до матчів першої ліги. Того ж року її взяли резервним арбітром на жіночий ЧС у Німеччині. У 2013-ому відбувся другий ЧЄ серед жінок, на якому працювала Катерина, – першим був попередній у 2009 році. Через рік українці вперше довірили фінал Ліги чемпіонів серед жінок, а у 2018 році – ще раз. Нарешті у 2015 році на канадському Мундіалі для жінок Монзуль сяйнула найяскравіше й відсудила кілька матчів, зокрема й фінал.
Того ж року відомий центр історії та статистики IFFHS визнав Монзуль найкращою жінкою-суддею у світі. На той час вона вже довгий період була єдиною серед українських суддів обох статей в групі елітних арбітрів ФІФА. У ній вона залишається досі.
І тільки після всіх цих світових здобутків Катерина підкорила ще одну омріяну вершину – у 2016 році їй довірили судити УПЛ. «Не залучати найкращого арбітра світу на ігри УПЛ – трохи неправильно», – прокоментував подію президент ФФУ Андрій Павелко.
Про троянди і вагон колготок
Гучних скандалів за участі Монзуль в Прем’єр-лізі досі не було. Швидше траплялись резонансі або курйозні речі. В першому своєму матчі УПЛ («Волинь» – «Чорноморець» — 1:1) Катерина вилучила капітана одеситів Філімонова. Після гри Артем припустив, що «напевно, ми не вгадали з трояндами».
У грудні того ж року прийшла черга обурюватись представнику «Волині» – знову після нічиєї з «Чорноморцем» (0:0). Віталій Кварцяний був дещо незадоволений роботою Монузль в першому таймі, чим поділився на пресконференції після гри: «Навіщо вона це робить? На вагон колгот вона ще заробить». КДК конвертував слова тренера волинян у три матчі дискваліфікації…
5 липня Монзуль виповнилося 39, для суддівства на міжнародній арені залишається ще шість років — це найкращий період у кар’єрі арбітра. Монзуль не бачить суттєвої різниці між жіночим та чоловічим футболом, не любить симуляцію найбільше серед футбольних гріхів та переконана, що арбітр не повинен виходити на поле невпевненим чи демонструвати цю невпевненість гравцям.
Футбол та суддівство вона називає другим життям. Поза ним відомо, що Катерина любить класичну музику, подорожі та кулінарні експерименти. І найважливіше – вона не приховує свої улюблені футбольні команди. Це «Манчестер Юнайтед» та, звісно, «Металіст»…