Понеділок, 27 травня 2019
• Сім майстрів і 184 години • Як Чортків сезон відкрив: блогерів зібрав, дефіле провів, на польовій кухні смаколики їв • Вкусив кліщ? Несіть його до лабораторії! • «Будапешт їм личить»! • Їсти, любити, фотографувати • Про Fair Play, «цікаві» матчі та… павуків у банці • Олександр Гринюк: «Мене засудили, бо хочуть змести з громадського життя» • Статки Зеленського: вілла в Італії, елітні автівки та скандальне житло на Грушевського • Нові правила техогляду: наклейка на скло • «Нива» здобула виїзну перемогу на п’ятій доданій хвилині • Олександр Зінченко показав свої трофеї • Чемпіонат області • На «вовчиць» і Винник їде! • Наші привітали Зе! • Голова ТОДА Степан Барна подав у відставку • Кульова блискавка влетіла в літню кухню… • «Поспішай творити добро!» Підкинуте щастя! • Почаїв у скорботі: не стало борця за українську церкву Тимофія Палія… • Президент ЗЕ: «Це тільки початок!» • «Не вам мене судити»
Життя там, де любов

Опубліковано: 2 Травня о 15:38 16


Ми познайомилися в мережі. Я, саме я був ініціатором. У кожного з нас були свої сім’ї, але при цьому ми почувалися дуже самотніми.


Я сам написав їй, не чекаючи відповіді і не сподіваючись ні на що.

Не знаю чому, але вона відповіла, і зав’язалася тривала переписка, після якої я зрозумів, що закохався. Ніколи я не відчував нічого схожого. Це було божевіллям – закохатися в жінку, яку ніколи не бачив!

Вона тікала від мене і щодня переконувала в тому, що нічого з цього не вийде, але я був наполегливий. Я вже любив її і не уявляв свого життя без неї. Вона і стала моїм життям, моїм повітрям, моєю силою і слабкістю.

Щодня я переконував її і доводив свою любов, і все-таки настав той день, коли вона повірила мені і відповіла взаємністю. Кілька років щастя, істинного щастя з нею дарувало мені життя – не в мережі, в реальності.

Мрії, надії на спільне майбутнє – це окриляло, і я готовий був кинути все і бігти до неї, аби бути з нею поруч…  Саме з нею я пізнав справжню любов і щастя. Саме з нею я пізнав бурю емоцій, що перевернули моє життя з ніг на голову. Я змінився і став іншим. Все, що колись для мене було важливим, відійшло на другий план. Я усвідомив істину повноцінного життя.

Любов, ніжність, щастя, повага і радість оселилися в моїй душі. Але той день… Ненавиджу його! Той день, коли я поставив крапку у наших стосунках.

Моя дружина про все дізналася. І я злякався. Страх оволодів мною. Я готовий був відмовитися від усього, аби зберегти сім’ю. І відмовився! Я став бездушним і холодним, своїми вчинками та словами відштовхнув ту, яку любив і нині люблю понад життя…

Мені здавалося, що знову зможу полюбити дружину, все відновлю і любов повернеться до нас. Яким же я був дурнем! Я жорстоко обманював себе, зберігаючи сім’ю. І що я отримав? Так, зберіг сім’ю, але в той же день помер.

Хоча, яку сім’ю?.. Ми вже не були сім’єю, а просто людьми, які проживали під одним дахом. Іноді між квартирантами тепліші стосунки. Чому так сталося? Хтозна… Винні обоє. Я довго затримувався на роботі, причому не на одній, хотів, щоб моя дружина та діти нічого не потребували. Приходив вкрай втомленим, єдиним бажанням було доповзти до ліжка. Дружина все частіше зустрічала мене із незадоволеним виразом обличчя: то того немає, то іншого, то доньці ще щось треба, то синові… Напевно, найбільше їй потрібна була моя любов. Як і мені – її. Але у тій круговерті буднів ми розучилися любити, залишилися тільки якісь взаємні претензії… Навіть у ті рідкісні миті, коли ми йшли кудись у гості, ніколи не обходилося без сварки. Свої почуття ми втратили безповоротно.

І ось майже у 50 я закохався – закохався, мов 18-річний хлопчисько! Який же шквал почуттів та відчуттів я пережив з нею і… теж втратив. Вона ніколи ні про що мене не просила. Їй ніколи нічого не було від мене потрібно. Вона просто була щаслива від того, що я є на цьому світі. Уявляєте?!

Ці спогади рвуть мене на частини. Лише тепер я усвідомлюю, як моя любов боролася за нас, просила, плакала, благала зупинитись, зберегти все те, що у нас було. Лише тепер, проживши певний час без неї, я зрозумів, що люблю цю жінку, яка не витримавши моєї бездушності, холоднокровності, все ж пішла, забравши назавжди з собою моє серце і душу.

Можете засудити мене і кричати з усіх боків, що сім’я – це святе. Можете закидати мене камінням. Але я скажу вам одне: життя є тільки там, де є любов. І це – єдина істина. Якщо зустрінете справжню любов – не втрачайте її.

Сергій, м. Тернопіль


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Як для першої леді України створювали вбрання на інавгурацію...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Тендітні панянки у «середньовічних» сукнях, брутальні байкери у шкірі та вишукані моделі в оригінальному дизайнерському вбранні — уся ця «екзотична» публіка цими вихідними зібралася у Чорткові, аби відсвяткувати відкриття туристичного сезону...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Упродовж трьох останніх років Тернопільщину «атакують» кліщі...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Картини Олесі Гудими експонуються у Будайській фортеці...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


«Смачні світлини» від тернопільських фуд-фотографів...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
24 Травня
23 Травня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео