Серед них — про внесення змін до програми розвитку фізичної культури і спорту міста, про підтримку молодіжних організацій Тернополя, про заборону вивезення львівського сміття на територію міста, про звернення до Президента та ВР України з вимогою прийняття Закону про продаж земель сільськогосподарського призначення тощо. Проте сесію було зірвано. Групка депутатів — колишніх “свободівців”, яких нещодавно потурили з партії за зрадницьку позицію, підозру в корупції та жадобу особистого збагачення, влаштувала циркове шоу з мегафонами і топтанням по тризубу на клумбі біля міської ради. При цьому “головні” персонажі — екс-“свободівці” Сороколіт, Турський та Навроцький — весь час ховались за спинами депутатів від фракцій БПП та “Самопомочі” та перекрикувались зі “свободівцями”, які перепинили їм шлях до ради і хотіли влаштувати “сміттєву” люстрацію. Щоб потрапити у міську раду, відщепенці на допомогу покликали також поліцію та спецпризначенців із “Корду”.

Тверда позиція «Свободи»

Активісти ВО “Свобода”, серед яких було багато АТОшників, теж були налаштовані рішуче. Їх позиція була однозначна: зрадникам, які порушили програмні засади та моральні принципи партії, які вже давно де-факто були “тушками” БПП, — не місце у міській раді Тернополя! Тим паче, що кожен представник ВО “Свобода”, який балотувався від партії на виборах будь-якого рівня, підписував письмове зобов’язання відмовитися від депутатського мандата в разі добровільного виходу або виключення з партії.

Однак трійка “тушок”, щоб зберегти такий жаданий для них депутатський мандат, розіграла ціле театральне дійство, представляючи себе “невинними жертвами”. А правда така: є три “тушки”, які злетіли на депутатський Олімп за допомогою популярної “Свободи”, а потім вирішили “лягти” під більш впливового патрона з провладних фракцій.  Ситуація не нова не лише для Тернополя. Ми добре пам’ятаємо “постійні міграції” депутатів у Верховній Раді, а особливо — батька і сина Табалових з “Батьківщини”, які, власне, й поклали початок терміну “політична тушка”.

Звичайно, з точки зору політичної доцільності місцева “Свобода” повинна нести відповідальність за своїх депутатів. У тому числі — не допускаючи до роботи тих, хто порушив депутатську присягу. Адже Івана Сороколіта, Ігоря Турського, Романа Навроцького обирали саме як “свободівців”, обирали за ті гасла, які виголошувала партія, тому для “свободівців” очищення від зрадників має стати справою честі.

Сергій Надал зупинив театралізовану виставу «тушок»

У цій ситуації міський голова Тернополя Сергій Надал був змушений зупинити “виставу” та закрити роботу сесії.

“На превеликий жаль, частина депутатів проігнорувала роботу сесії, хоча представники практично всіх фракцій прийшли на сесійне засідання. Фактично зірвали роботу керівники двох фракцій – БПП і “Самопоміч”, оскільки втрутились у “свободівський” внутріпартійний конфлікт, що виник при вході до мерії”, – заявив Сергій Надал.

У зв’язку з тим, що ситуація біля мерії загострювалась і могла спровокувати сутички та конфлікти, очільник Тернополя зустрівся з начальником обласного управління поліції Олександром Богомолом та керівниками депутатських фракцій, які зібралися для проведення сесії. Щоб не загострювати конфлікт, спільно було прийняте рішення не проводити сесії. “Мені шкода, що тернополяни стали заручниками трьох депутатів, які виключені з партії “Свобода”. Сподіваюсь, що інші депутати все-таки зможуть мобілізуватися та найближчим часом зібратись, щоб провести сесію і забезпечити повноцінну роботу міської ради та життєдіяльність міста”, – підкреслив Сергій Надал.

Кредо «тушки» – втриматися будь-якою ціною

24 квітня тернополяни на власні очі побачили, що “гнані й переслідувані революціонери” не користуються підтримкою навіть кількох десятків виборців. Це є ще одним промовистим фактом, що засвідчує, що ці “тушки” пройшли до міської ради завдяки партійному рейтингу, а не власному авторитету.

У Європі, коли політик розходиться з курсом політсили, яку представляє, то складає мандат, а потім через суд доводить свою правоту. Але спочатку – відставка, бо довіру до нього втрачено. І жоден європейський політик не блокував би роботу законодавчого органу влади лише тому, що за всяку ціну хоче втриматися при владі. Це — аксіома. У Європі кожен депутат розуміє, що він передусім — слуга народу. Натомість в Україні, на жаль, все з точністю до навпаки, як і у більшості азійських країн, де свої інтереси важливіші за волю громади і народу.

У Тернополі троє політиків місцевого розливу, по суті, взяли в заручники громаду міста. Йти з депутатства не хочуть. Ймовірно, коли втратять мандати, то будуть непотрібні тим, хто спонукав їх до зради своєї політсили. Зрадників не поважають ніде. Тому їх політична доля приречена.