(березень 2014 р.)

— Тебе не раз я, мабуть, в місті зустрічав,

Проходив мимо і не помічав.

Ти був, як всі: не гірший і не кращий,

Я і подумати не міг тоді нізащо,

Що у близьку і  вирішальну днину

Тебе й мене покличе Україна.

Ти на Майдан прийшов в туманному світанні,

А я залишився удома на дивані.

Ти чад вдихав підпалених коліс,

Безсонням мучився, на барикаду ліз.

А я удома свіжі вісті слухав,

А потім обговорював на кухні.

 І ти не знав, куди дорога заведе:

У рідну хату чи під кулю з СВД.

Вона дісталася тобі, закрились очі.

Мене ж відтоді моя совість точить.

Ти лиш в життя вступав і мало що пізнав

І ще, напевно, ту, єдину, не обняв,

І квіти не приніс, у двері не постукав –

Вся Україна підняла тебе на руки

І понесла в заквітчаній труні…

І тяжко, й гірко на душі мені,

Тому, непевно, що живу я замість тебе,

А ти на мене дивишся із неба.

Тож поки смерть не стулить мої віки,

Я – твій боржник. Віднині і навіки.

***

(листопад 2018 р.)

— Я — твій боржник, але з лихої долі

Свій борг тобі я не віддам ніколи,

Я — з числа тих, хто в ту тяжку годину

Стояв і слухав “Плине кача по Тисині”,

І думав: “Вороття назад не буде.

За що ж загинули найкращі люди?

Все! Вигнали мерзоту кримінальну!

Тепер, можливо, заживем нормально…”

Я з тих, хто вірив, що коли пролилась кров —

То зло й брехня не виринуть вже знов.

Я з числа тих, хто лиш роззявив рота,

Коли взялася знову правити мерзота

І все гребти під себе, й знов дурити,

І вчити, як потрібно “чесно жити”,

І як брехню під вишиванкою ховати,

А ще — гербом і гімном підлість прикривати.

То голова твоя за те безсило впала,

Щоби корупція і далі процвітала?

То ти за це поліг?! Аж трохи страшно стало,

А ще — легенька заздрість розібрала:

Ти ж йшов на смерть, бо в тебе була мрія

І твою мужність живила надія,

Що Україна зовсім іншою постане

І “усміхнеться доля” справді  віщим стане…

Ти і загинув з цим — навіки молодий,

А я торую й далі шлях земний.

Побачу сльози на очах у матерів,

“За що?”, “За кого?” в запитанні їх німім,

Почую “Плине кача…” й думаю про те,

За що ж віддав життя ти молоде?!

Ігор Дуда