В Українському домі “Перемога” усіх охочих безкоштовно навчають розписувати писанки.  Таку ініціативу започаткували викладачі та студенти кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання у ТНПУ ім. Володимира Гнатюка.

— Цю акцію ми розпочали 6 квітня і триватиме вона до 28 числа — Чистого четверга, — каже викладач кафедри Зоя Мацишина.  — Щодня (крім суботи та неділі) із 15.00 до 17.00 у фойє Українського дому або ж у хорошу погоду — на східцях просто неба чекаємо охочих потримати в руках справжній писачок… Тішить те, що охочих долучитися до цього з кожним днем більше. Причому це не лише діти, які традиційно виявляють зацікавлення до такого мистецтва, а й дорослі, адже ніколи не пізно вчитися писати писанки по-справжньому. Хтось пише свою першу писанку в п’ять років, а ще хтось — у п’ятдесят п’ять… А напередодні Великодня у Тернополі “розцвіте” писанкове дерево, прикрашене тими писанками, що їх розмалюють наші “учні”…

Напередодні Великодня ми щоразу по-новому відкриваємо для себе магію писанки. Для когось вона просто атрибут святкового кошика, для інших –  витвір мистецтва та справжній символ, здатний змінювати майбутнє. Так само, як тепер пишемо листи, наші предки писали на яйцях, — каже жінка.

Кажуть: якщо хочеш написати листа Богу – розпиши писанку. – Писанка – це таке ж письмо, як літери  абетки. Ми ж не пишемо їх для краси, а намагаємося з їх допомогою передати певний зміст, суть. Так і з писанками. Кожен орнамент на народній писанці щось символізує. Наприклад, заштриховані квадратики, трикутники та ромбики – засіяну землю, крапочки – зерно (зародження життя), безконечники-змійки – вічність. Писанка – це оберіг, а писанкові символи – прадавні складові молитов-прохань наших предків…

Студентка факультету мистецтв Леся зізнається, що крім того, що це мистецтво — гарна традиція українського народу, це ще й добрий відпочинок для тіла і душі: “Атмосфера під час створення такого чудо-яйця надзвичайно світла. Дуже приємно працювати з дітьми. З подивом дивлюся на маленькі тендітні пальчики, які старанно вимальовують візерунки, бачу, як діти намагаються вкласти у свої писанки частинку свого серця, частинку своєї душі…”

Нині ми просто купуємо наклейки, наліплюємо їх на яйце і вважаємо, що маємо писанки. І  не треба бавитися з воском, писачком, барвниками… Однак процес творення писанки — це зовсім інші емоції, інші відчуття, це — наче молитва… Коли берете у руки звичайне біле яйце, додайте до нього пломінчик свічечки,  дрібку бджолиного воску, трішки терпіння, Божого благословіння і витворите  таке диво, як наша українська писанка…