За їхніми словами, раніше в будинку на вулиці Михалевича, 11, що за готелем “Галичина”, де, власне, й облаштували сміттєзвалище, мешкала одна сім’я. Кілька років тому земельну ділянку разом із будинком викупили й планували там звести багатоповерхівку. Однак жодних робіт там дотепер не проводять, власник давно не навідується, а відтак наші люди, в яких, як відомо, великі проблеми з культурою і свідомістю, почали викидати туди сміття. Двір обріс чагарниками й перетворився на сміттєзвалище, біля нього облаштовувалися безхатьки. Щоправда, мешканцям сусідніх будинків за допомогою міліції вдалося їх звідти прогнати, але на більше їх не вистачило. Гори сміття далі ростуть.

У міському управлінні ЖКГ з цього приводу пояснюють, що комунальники до даної території жодного стосунку не мають, бо це приватний сектор, а мешканці довколишніх будинків, очевидно, живуть за принципом, “де живу, там і се…”.

– Не розумію, як можна бути настільки байдужим до свого міста?! – дивується заступник начальника міського управління ЖКГ, начальник відділу благоустрою та екології Олег Соколовський. – Невже так важко викинути сміття у контейнер, що стоїть у кожному дворі?! У міру можливості ми намагаємося забирати сміття із  стихійних сміттєзвалищ, але воно щоразу  з’являється знову. На одному із таких сміттєзвалищ хтось навіть залишив унітаз. Масово викидають пляшки, папір, поліетилен, пластик, консервні бляшанки, різні виробничі та побутові відходи. І це при тому, що, як відомо, консервна упаковка з металу повністю зникає аж через 100 років, а вироби з  поліетилену – через 250! Як пояснити людям, щоб вони не засмічували місто й околиці, – навіть не знаю. Усі хочуть в Європу, але ніхто не збирається поводитися по-європейськи. Звичайно, хоч це не наш обов’язок, але до великодніх свят ми на Михалевича наведемо лад. Але ж після свят усе знову повториться…

Замість P. S. Проблема із сміттям у Тернополі, особливо на околицях міста, залишається гострою. Як її можна, і чи можна, вирішити? Один з ефективних варіантів – проведення толок. Наприклад, нещодавно батько загиблого від російських загарбників героя Віктора Гурняка Петро Степанович організував прибирання Старого парку. На толоку вийшли працівники ЖКГ, студенти й просто свідомі тернополяни, які за кілька годин зібрали сміття, сухе листя й гілки.

Без сумніву, такі ініціативи потрібно підтримувати, пропагувати і розвивати. Насправді проблема не в кількості урн для сміття чи відстані між ними, а у рівні загальної культури громадян, точніше у її відсутності. Тому, з одного боку, свідомість у населення треба виховувати, а з іншого – це найкраще робити конкретними діями. Скажімо, в радянські часи влада часто залучала до акцій з прибирання парків та інших громадських місць школярів, студентів, трудові колективи, усіх бажаючих. Про це тепер чомусь невиправдано забули і такого не практикують. А дарма. Адже завдяки цьому наше місто і його околиці відразу стали б значно чистішими, а то ніби живемо в Африці: досить виїхати у будь-якому кінці Тернополя за місто і ступити хоч крок у лісопаркову зону, як від побаченого сміття віднімає мозок і мову. Що ж ми, люди, робимо із дарованої нам Богом природи? І хіба після цього ми — люди?