Наприкінці лютого та на початку травня ц. р. прокуратура Тернопільщини опинилася в епіцентрі гучного скандалу: детективи Національного антикорупційного бюро України провели 43 обшуки в обласній і місцевій прокуратурах і задокументували факти систематичного вимагання хабарів за закриття кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування.

Нагадаємо, що тоді під підозрою були 11 високопосадовців з ГУНП у Тернопільській області, обласної та місцевої прокуратур. За результатами двох хвиль «шмонів» затримали першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури Володимира Соколишина, заступника прокурора Тернопільської області Івана Антюка, керівника Тернопільської місцевої прокуратури Віталія Сідорова, старшого прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Павла Хоменка, двох керівників слідчого підрозділу ГУНП у Тернопільській області – начальника слідчого управління Сергія Осадцу та начальника відділу слідчого управління Володимира Кагало, а також адвоката-посередника Ростислава Моленя.

Відтак після першої облави, що була в лютому, у Солом’янському районному суді Києва двом підозрюваним у хабарництві – адвокатові Ростиславу Моленю та правоохоронцеві Сергієві Осадці – обрали запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою терміном на два місяці з правом внесення грошової застави в розмірі 689 тисяч гривень першому та 344 тисяч гривень другому, ще двом – прокуророві Володимирові Соколишину та правоохоронцю Володимирові Кагало – домашній арешт терміном на 60 діб із зобов’язанням носити електронні браслети.

Після другої облави вже в травні внаслідок обшуків у службових приміщеннях окремих працівників обласної та місцевої прокуратур були вилучені гроші та виявлені докази корупційних дій. Тоді в поле зору потрапили троє високопосадовців — Іван Антюк, Віталій Сідоров і Павло Хоменко. Крім обшуків на роботі, детективи НАБУ проводили обшуки і в помешканнях посадовців-фігурантів. Двом із них – Сідорову та Антюку – у тому ж Солом’янському районному суді Києва обрали запобіжні заходи. Першому – тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 507 тисяч гривень, другому – цілодобовий домашній арешт, який нещодавно змінили на частковий, тобто тепер Іванові Петровичу заборонено покидати місце проживання у нічний період доби з десятої години вечора до сьомої ранку. Наразі заборона триватиме до 25 липня. Щоправда, за інформацією активістів ВО «Автомайдан. Тернопільський осередок», Антюк уже придумав, як уникнути покарання, ну, або хоча б його відтермінувати, й написав заяву на декретну відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

Утім, як відомо, риба гниє з голови. Ще донедавна і Сідоров, і Антюк працювали під керівництвом обласного прокурора Олександра Мартинюка, щодо якого генпрокурор Луценко призначив службову перевірку за фактами, зібраними проти нього місцевими активістами. Проте тривала перевірка недовго, і вже 5 липня Луценко перевів Мартинюка до сусідньої Хмельницької області й призначив заступником обласного прокурора Олега Синишина. А була перевірка з приводу того, що журналісти телепередачі «Стоп корупції» за допомогою тернопільських автомайданівців зробили викривальний сюжет про те, що за час роботи в органах прокуратури Олександр Мартинюк приватизував три службові квартири, але проблем із законом через це у нього не виникло, на відміну, до речі, від колишнього заступника генпрокурора Каська, який нібито приватизував одну службову квартиру, і тепер його судять. Активістам стало також відомо, що коли Мартинюк був прокурором Ізяслава, що на Хмельниччині, йому виділили службову квартиру, яку він переоформив на дружину. Під час прокурорства в Шепетівці Хмельницької області історія повторилася, тільки тепер Олександр Григорович переоформив квартиру на маму. Ну й на додачу квартира від прокурорства у Хмельницькому. У підсумку Мартинюк «прихватизував» на себе і членів сім’ї 232 кв. м житла. Щоправда, тепер ізяславська квартира його дружині не належить, імовірно, її продали. Відтак активісти все-таки чекають від генпрокурора рішучих дій, бо якщо ми хочемо, щоб суспільство довіряло прокуратурі, то таким працівникам і керівникам у ній не місце. Як не місце й подвійним стандартам.