Заклад, у якому оздоровлюються діти з усіх районів області та який обслуговують близько 60 штатних працівників, хочуть фактично знищити, адже ні на зарплату персоналу, ні на харчування й лікування дітей катастрофічно не вистачає коштів. Заклад функціонує досі лише завдяки підтримці благодійників і небайдужих людей. Натомість керівництво управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА його проблемами не переймається, а, навпаки, пропонує об’єднати всі дитячі санаторії Тернопільщини, а це Кременецький, Заліщицький, Бережанський гастроентерологічний та Яблунівський протитуберкульозний, в один і призначити одного головного лікаря. Коли це буде і що з цього вийде, — туман яром.

Проте, за словами, активістів ГО “Народна рада Кременеччини”, які, власне, й звернулися до редакції “НОВОЇ…”, занедбати такий заклад буде найбільшою помилкою. Ніхто не сумнівається, що все це робиться з однією метою – забрати землю й відкрити на території санаторію якийсь розважальний заклад, тим паче, що розташований санаторій у заповідній зоні: з одного боку – Кременецький ботанічний сад, з іншого – ліс. Для оздоровлення дітей – чудове місце, але хто ж про них буде думати, якщо це місце чудове й для розваг та бізнесу?!

За словами активістів, 90% пацієнтів санаторію – діти пільгових категорій: сироти, напівсироти, вихованці будинків-інтернатів, діти учасників АТО, діти з багатодітних, малозабезпечених, неблагополучних сімей. Основні діагнози, з якими приймають дітей, – легка розумова відсталість, нетримання сечі, логоневризми, затримка мовного розвитку, ДЦП легкої форми. Діти віком від 6 до 14 років оздоровлюються за путівками. І хоча санаторій працює цілий рік, найбільший наплив саме влітку, у найбільш сприятливий для оздоровлення період.

Як нам пояснили, санаторій розрахований на 50 ліжко-місць, але у літній період у ньому перебуває до 80 дітей. Могли б брати й більше, але проблема в тому, що їх нема чим годувати, бо фінансування з обласного бюджету постійно врізають. Виділених коштів не вистачає ні на зарплати персоналу, ні на харчування та лікування дітей. Наприкінці кожного року керівництво санаторію подає розрахунки на наступний рік, скільки й на що потрібно коштів, але в області бюджет щоразу врізають. Звичайно, чиновники обіцяють, що потім додадуть, але, як правило, про це “забувають”.

Щоб заклад не закрили, в управлінні охорони здоров’я його керівникові порадили шукати спонсорів, ну, а, мовляв, не можете знайти, то не беріть дітей. Отож доводиться працівникам санаторію звертатися за допомогою до благодійників, підприємців, релігійних громад. Особливо їм допомагає місцева Лютеранська церква – забезпечує ліками й щороку організовує в благодійницькій “Клініці на колесах” обстеження дітей. Продуктами санаторій частково забезпечують Почаївська лавра та Свято-Богоявленський жіночий монастир, що в Кременці. Проте не може державний заклад існувати лише на подачки спонсорів, тому працівники щодня думають, чим нагодувати 80 дітей, які нині там оздоровлюються.

Активісти переконані, що вся ця ситуація створюється штучно – працівників санаторію спеціально підводять до того, аби вони просто перестали боротися і здалися. Один із чиновників їм прямо й цинічно заявив: “А навіщо вас закривати? Ви самі закриєтеся…” Очевидно, така позиція чи негласна директива йде від керівника управління охорони здоров’я ТОДА Володимира Богайчука. З приводу ситуації з санаторієм в Кременці ми неодноразово зверталися до нього, але все безрезультатно: то він у Києві, то у районі, то на нараді, то багато роботи… Класична “відмазка”, якщо можна так висловитися, класичної бездіяльності та байдужості…

Донедавна санаторієм опікувався покійний активіст ГО “Народна рада Кременеччини” та депутат Кременецької міської ради Віталій Ващенко. Він, власне, й шукав благодійників, щоб діти мали що їсти, знайшов гроші на ремонт, адже стеля всередині практично сипалася на голови. Добився й того, щоб санаторій не реорганізовували, адже взимку цього року на його базі планували створити психоневрологічний будинок-інтернат відкритого типу для дорослих, а точніше, перенести той, що нині функціонує в селі Краснопуща Бережанського району. Тепер же, коли Віталія Володимировича не стало, так потрібний для хворих діток оздоровчий заклад ніби приречений. Звісно, його працівники рук не опускають і не опустять, але за великим рахунком уся надія хіба — на голову обласної адміністрації Степана Барну, голову обласної ради Віктора Овчарука і побратимів Віталія Ващенка з “Народної ради Кременеччини”. Не дозвольмо всі разом смутку в очах дітей!