Міжнародному олімпійському комітету та деяким міжнародним спортивним федераціям не вистачило духу відмовитися від співпраці з РФ (читай — від російських грошей) і заявити чітку й безкомпромісну позицію. Дуже вже глибоко в’їлися в спорт російські олігархи.
Звісно, навіть такий допуск з дискримінаційними умовами, масовими перевірками і звинуваченнями з усього світу — дуже образливий для Росії, що звикла вважати себе пупком землі. Та чи гідна ця відсіч діянням росіян, які мало того, що відверто зводять у могилу своїх спортсменів, то ще й спотворюють результати світового спорту? Скандальна доповідь канадського професора Річарда Макларена буквально кричить, що покарання абсолютно неадекватне зробленому. 103 сторінки цього документа прямо заявляють, що при такій ситуації в допінг-державі її слід не лише від Олімпіади’2016 відсторонити, а взагалі ізолювати від світового спорту на невизначений термін, поки не буде кардинальних спортивних змін і суттєвих антидопінгових зрушень. Зрештою, судіть самі.
Точка неповернення — Ванкувер’2010
У російському спорті постійно виникали допінгові проблеми, достатньо згадати масові дискваліфікації на Олімпіаді’2002, великих легкоатлетичних форумах і Олімпійських іграх у Ванкувері’2010. Однак те, що почало коїтися у російській допінг-сфері після Ванкувера, просто важко описати.
Нагадаємо, що на Олімпіаді в Канаді хвалена збірна Росії у загальному медальному заліку не змогла увійти до першої десятки і здобула лише три золоті медалі. Це був грандіозний провал, і перед домашньою Олімпіадою’2014 він вимагав кардинальних рухів. Рухи, на жаль, було вирішено зробити в допінг-напрямку.
Уже за рік голова антидопінгової лабораторії у Москві Григорій Родченков розробив спеціальний диво-еліксир з кількох заборонених препаратів. Його вживали разом з алкоголем — для чоловіків цю “бодягу” додавали у віскі Chivas, а для жінок — у вермут. Спортсмен довго полоскав рот цим напоєм і допінг через слизову швидко заходив у організм. Цікаво, що терміни виведення з організму, що дуже важливо в умовах посиленого допінг-контролю, зменшувався до 3-5 днів.
Паралельно в Московській допінг-лабораторії розробили систему приховування брудних допінг-проб. Якщо дослідження виявляло можливі ознаки допінгу в аналізі спортсмена, інформацію відразу повідомляли заступнику міністра спорту Нагорному (його у міністерство поставив особисто Путін), а той вирішував, “зберегти” спортсмена чи поставити на “карантин”. “Зберегти” означало не проводити наступних маніпуляцій з допінг-пробою, а прийняти її за чисту. “Карантин” використовувався для безперспективних та іноземців — пробу далі досліджували і повідомляли про допінг Всесвітню антидопінгову організацію (ВАДА). Таким чином були приховані позитивні допінг-проби цілої плеяди чемпіонів і призерів Олімпіад та чемпіонатів планети й континенту.
І результати російських спортсменів почали зростати, як на дріжджах. Російські легкоатлети “врятували” Олімпіаду в Лондоні’2012 (хоча за всіма прогнозами намічалися чергові провальні для них Ігри), через рік чудово виступили на чемпіонаті світу з легкої атлетики в Москві, а далі була зимова Олімпіада в Сочі’2014.
Сочі’2014: і щуку кинули у річку
Олімпіада в Сочі стала вершиною всього ганебного задуму. Приміщення олімпійської допінг-лабораторії вже на стадії проектування створювали під шахрайську схему. На об’єкт спеціально виїжджали Родченков і офіцер ФСБ Блохін, який опікувався олімпійським спортом. У лабораторії був зроблений спеціальний отвір “маус рум”, куди ховали допінг-проби російських спортсменів. Як правило, аналізи росіян привозили під вечір і співробітник лабораторії ховав їх у кишеню халата, а потім викладав у “маус рум”.
Приблизно опівночі Блохін (він, до речі, мав допуск у лабораторію, як… сантехнік) з напарниками відкривали всі пробірки з допінг-пробами, допінг-сечу виливали, а натомість заливали чисту сечу цих спортсменів, заготовлену заздалегідь. Потім уже чисті проби повертали в лабораторію і на ранок досліджували за нормальною процедурою.
Цей “сплав” допінг-лабораторії та ФСБ дозволив збірній Росії здобути в Сочі 33 (!) нагороди — 13 золотих, 11 срібних та 9 бронзових і виграти загальний залік. Просто шалений прогрес порівняно, наприклад, із Ванкувером, а минуло лише чотири роки.
Перші проблеми
Та казочка колись мала закінчуватися. У 2013-ому на два роки дискваліфіковують російську бігунку Юлію Степанову. Паралельно з роботи звільняють її чоловіка Віталія Степанова — співробітника антидопінгової лабораторії в Москві. Подружжя виїжджає в Німеччину, співпрацює з телеканалом ARD і невдовзі німецькі телевізійники випускають цикл документальних фільмів зі звинуваченнями російського спорту в допінгу.
Московською лабораторією зацікавилася ВАДА. Там організовують контрольну комісію, яка вирушає до Росії з перевіркою. Після звістки про приїзд комісії у грудні 2014-го Родченков вирішує знищити 8000 проб, які зберігаються у лабораторії понад тримісячний мінімальний термін зберігання (проби взяті до вересня 2014-го), проте в лабораторії все одно зберігається 37 брудних допінг-проб російських зірок спорту, які офіційно зазначені “чистими”.
Родченков шукає допомоги у Нагорного, і той вирішує запросити “волшебніков” — групу фсб-шників Блохіна. Ті вночі відкривають пробірки з допінг-пробами і на ранок проби змінюють. Але знайти в стислі терміни “чисту” сечу тих же спортсменів для заміни було неможливо, а тому вирішили заливати… ту сечу, яка була заготовлена. Тобто аналізи зовсім інших людей.
Питому вагу “підганяли” за допомогою солі. Часом в одній пробірці були аналізи двох-трьох людей. Комісія Макларена встановила, що солі в деяких пробах просто смертельна кількість, у інших — не збігається ДНК, а найголовніше — на внутрішній поверхні кришечок сліди, які свідчать, що їх таки відкривали…
Чому втік Родченков?
Поступово скандал зростає, наче снігова навала. Міднародна федерація легкої атлетики вирішує відсторонити збірну Росії від своїх змагань. У цьому виді спорту виявлено 139 прихованих спроб російських спортсменів. Далі йде важка атлетика — 117 прихованих російських штангістів.
А у самій Росії намагаються “зам’яти” справу перевіреним способом. Двоє високопосадовців допінг-сфери вмирають від проблем з серцем. “Не витримали міжнародного тиску”, — кажуть у новинах. Хмари згущуються і над Родченковим, але він вчасно емігрує до США.
Тепер Григорій Родченков, зберігши все електронне листування щодо цієї справи та письмові накази, — найголовніший свідок комісії Макларена. Наразі висновків комісії не вистачило для повної дискваліфікації Росії, виконком МОК на це не наважився. Однак роботу комісії продовжено, для неї додатково виділено 1,3 млн. дол. Уже найближчим часом будуть оприлюднені прізвища кількох десятків російських спортсменів, які причетні до “справи пробірок”. Тому для російського спорту це аж ніяк не кінець проблем, а радше початок. І Олімпіада в Ріо’2016, навіть без легкоатлетів, справді може стати лебединою піснею.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
