Відійшов у вічність відомий педагог, організатор і незмінний багатолітній керівник обласних відділень Конгресу української інтелігенції та Всеукраїнського об’єднання ветеранів. З його відходом у кращий світ Україна втратила великого патріота, чуйну людину і невтомного організатора національно-державницьких акцій.

“Дав Бог можливість нам дожити до незалежної України. Дай, Боже, щоб ми ще протрималися трохи при житті. Але, разом з тим, навіть у похилому віці ми маємо певні зобов’язання перед майбутніми поколіннями та державою! Україна є! Україна буде! Вона споконвічна! І таким чином – наше завдання утверджувати її, а не нарікати! Робімо все для того, щоб наші внуки-правнуки були моральними, чесними, справедливими, щоб вони шанували і вас, і державу, і суспільство”, — любив повторювати на офіційних заходах Андрій Клим.

Андрій Васильович — автор збірок “Дорога до Вифлеєму”, “Карби літ”, “Історія однієї родини”, статей та віршів, які були опубліковані у періодиці України, Канади, США.

“Ми з Андрієм були знайомі ще з юнацтва, разом навчалися у Тернопільській гімназії, хоча й у різних класах, — пригадує колишній політв’язень, заступник голови Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Ігор Олещук. — Знаю, у 40-их роках він був членом ОУН, його навіть за то кагебісти “шарпали”, але вдалося Андрія з їх пазурів вирятувати… Згодом, на зорі Незалежності, брав участь у всіх рухівських акціях, був їх організатором і натхненником. Був сильним педагогом, а ще — людиною високого духу і великого серця, намагався допомогти усім, хто з чим би до нього не звертався, навіть якщо питання було не зовсім його “профілю”… І, звісно ж, високоінтелігентною людиною — недаремно саме йому Тернопіль завдячує появою в краї Конгресу української інтелігенції…”

“Це була унікальна людина, справжній патріот… Я його дуже любив і шанував, — розповідає про побратима відомий український поет, державний і громадський діяч Іван Драч. — Усі мої візити на Тернопілля нерозривно були пов’язані з Андрієм Васильовичем, він завжди телефонував, запрошуючи на організовані ним заходи… Добре, що телефонуєте, що пишете про нього, бо його життя — уже історія, і хотілося б, аби прийдешні покоління пам’ятали цю історію…”

Пам’яті побратима

Андрію мій, Васильовичу, Климе!
Моя скорбота у Тернопіль  лине.
Були Ви мудрий, точний,безвідмовний,
Для мене славний і організований.
В Борщові, у Заліщиках, в Чорткові
Були в нас стрічі — Ви напоготові!
Був комуністом, та прийшов до Руху
Й мені також вділяв твердого духу
І вчив мене, як до людей ступати
І йти до серця, а не лиш до хати.
Андрію мій, Васильовичу, Климе!
Шаную Ваше серце невгасиме,
Яке палило скверну і облуду.
Як житиму, то й пам’ятати буду!

Іван Драч,м. Київ, 2 вересня 2016 р.
Павло Сливка прочитав на похороні