Драконівські тарифи, якими “нагородив” нас уряд Гройсмана, не дають спати у передчутті фінансового колапсу,  який загрожує настати з приходом зими. Хтось, щоправда, сподівається “сховатися” за субсидіями, але така “підтримка” держави довго тривати не може і зміни тут просто конче необхідні. Якими вони мають бути? Про це знає професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, доктор технічних наук, винахідник, експерт Міністерства освіти і науки України в галузі енергетики та енергозбереження Валерій Федорейко.

— Ще п’ятнадцять (!) років тому в Тернополі вийшла перша в Україні наукова монографія, присвячена енергозбереженню, — зауважує Валерій Степанович. — Ми з професором Миколою Олександровичем Корчемним заклали ідеї, які в той час і сьогодні є надактуальними для економіки і енергетики нашої держави. Зокрема, пропонували збалансувати реальні ціни на природний газ з соціальною грошовою компенсацією, провести тотальний аудит енергосистеми і поступово, відмовляючись від вуглеводневого палива, переходити на відновлювальні джерела. Що змінилося за ці п’ятнадцять років? Практично нічого!

Світовий досвід — дві аксіоми. Перша: в кожному товарі — три складові, дві з яких прямо залежні. Це зарплата і затрати енергії. Якщо ми в 5-7 разів затратніші по енергії, то і відповідно маємо нижчі зарплати. Друга аксіома: кошти, вкладені в економію енергії, в 3-5 разів ефективніші, ніж вкладені в нову генерацію. Ми купляємо, добуваємо вуглеводні і спалюємо їх, не думаючи про енергоефективність. Чому не дає гроші МВФ? Тому що існують тіньові схеми в енергетиці, особливо в газових оборудках. Космополітична злодійкувата “політична еліта” України шляхом підкупу через пільги і субсидії взяла собі в союзники соціально незахищених українців і за роки незалежності спалила на субсидіях аж 63–64 мільярди доларів! Це призвело до втрати державою підприємств, флоту, стратегічної авіації, ядерної зброї та підписання принизливих газових угод. Соціальна бідність і відсутність доріг — це також наслідок газової шизофренії всіх урядів України. Ми в рази газифікованіші, ніж наші сусіди, але при цьому в рази бідніші. Не випадково навіть симпатики України в кулуарах спільних заходів називають нас “газонутими”.

— Чи бачите ви світло в кінці газової труби?

— Світла поки що не видно, але промінчики з’являються завдяки міжнародному тиску кредиторів і громадськості. Всі газові махінатори сидять в парламенті або відпочивають на яхтах за кордоном. Знайшли цапа-відбувайла Кадирова (Онищенка), який говорить, що його підставили і що він працював за загальноприйнятими правилами. Та він просто “засвітився”, коли перед черговими виборами на Київщині в агітбригаду задіяв зірок Голлівуду і сексіндустрії (Памелу Андерсон, Сільвестра Сталлоне і т.д.). Оплата — 1 млн. доларів за візит. Круто, звичайно! Але повернемось власне до теми. От ми збільшуємо видобуток власного газу, купуємо бандитське і африканське вугілля… А де енергоефективність? Ми енергодостатні, але неефективні. Меркель запитала Кличка: “Чому мешканець Києва споживає в п’ять разів більше енергії від мешканця Берліна?” Він не знав, що відповісти. А суть в тому, що в цивілізованому світі немає монополізму в енергетиці. Немає “теплокомуненерго”, яке щорічно боргує мільярди за обігрів атмосфери через субсидії. Тільки ліквідація тіньових корупційних схем та монополізму в енергетиці дає Україні шанс. Світовий досвід показує, що облік енергії та ефективний аудит дають змогу економити до 30%. Санація неефективних теплових мереж додасть Україні ще 20%.  Енергозаміщення в енергетиці може дати мінімум 15%, створивши водночас тисячі додаткових робочих місць. І навіщо тоді нам російський газ європейського “походження”?! Але, щоб так зробити, потрібні політична воля, мінімізація професійного популізму і активна позиція свідомої частини населення країни, яке не хоче залишати Батьківщину, а хоче жити на своїй землі в нормальній країні.

— А що конкретно можна зробити в нашому регіоні, місті?

— Наша область є ідеальним майданчиком для втілення ідей диверсифікації енергетичних систем. Ми цілковито енергозалежні, хоча й складаємо менше одного відсотка  в енергобалансі держави. І коли я на колегіях ОДА або семінарах критикую наших очільників, це є бажанням спонукати їх до дій та співпраці. На жаль, непрофесійність у цьому сенсі просто зашкалює. Простий приклад. Я проживаю в багатоповерховому будинку в центрі Тернополя з комбінованим теплопостачанням. З 16-ти квартир тільки 5 мають централізоване опалення, три з них — на пільгах. Будинок має відкритий підвід тепла з символічною теплоізоляцією, яку постійно “модернізовують” мешканці, в підвалі – Сахара, з навколишніх колекторів – гейзери. Вершиною “енергоощадності” є під’їзд, де встановлено опалювальні системи, які в десятки разів потужніші за нормативні. І результат – десятки тисяч гривень чесних тернополян ідуть на вітер… Гадаю, треба вводити кримінальну відповідальність за злочинну халатність відповідальних осіб.

— А що робити з тарифами?

— Реалізація наведених вище рішень може знизити тарифи в рази. Населення необхідно стимулювати до енергоефективності, а не давати подачки. Влада, освітяни, засоби масової інформації повинні проводити роботу, спрямовану на енергоефективну поведінку громадян, які хочуть жити в Україні. Після енергетичної кризи 1978 року цивілізований світ подвоїв свої ВВП при нульовому рості вуглеводневої генерації. Громадяни провідних світових країн ведуть тотальний облік енергії, відмовляються від традиційних джерел, вмикають пралки тільки в нічний час, також приймають душ, а не миються в архаїчних ваннах-коритах, сортують сміття і т.д., і т.п. Пора і нам злазити з енергетичної голки.

До речі, на початку жовтня під патронатом Тернопільської облдержадміністрації планується проведення міжнародного науково-практичного семінару “Диверсифікація джерел енергії: інноваційні комплексні енергетичні системи.” На семінар запрошені очільники міністерств і відомств, провідні енергетики України. Як науковці, розробники й реалізатори енергоефективних та енергоощадних ідей ми продемонструємо учасникам свої технічні рішення, що вже у дії і спрямовані на значне зменшення задекларованих урядом тарифів.