Про аварію, що сталася 7 липня 2015-го року в Кременці і яка забрала життя 44-річного Сергія Хлистуна зі Скалата Підволочиського району, «НОВА…» вже неодноразово писала. У квітні цього року справа була передана до суду і ось уже півроку триває її розгляд. Підтримати дружину загиблого, окрім  рідних, щоразу приїжджають до суду громадські активісти та просто небайдужі люди. Усі вони чекають справедливого покарання для Юрія Ковалика, адже того фатального ранку він повертався п’яний зі святкування Івана Купала і виїхав на зустрічну смугу, де й зіткнувся з автівкою Сергія Хлистуна. У результаті ДТП скалатчанин отримав важкі травми, лікарі боролися за його життя, але через дев’ять днів він помер…

Проти Ковалика порушили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 ККУ, що передбачає позбавлення волі на термін від трьох до восьми років. Після ДТП посадовця звільнили з органів прокуратури, а суд визначив йому міру запобіжного заходу — домашній арешт на вечірню пору доби.

Своєї вини Юрій Ковалик не визнає, про це прямо заявив у суді. Нині він докладає усіх зусиль, аби якщо не уникнути кримінальної відповідальності, то бодай зменшити термін. Якби не кременецькі активісти, які взяли під свій контроль перші слідчі дії ДТП, не наполягли на встановленні вмісту алкоголю в крові посадовця, то невідомо, як би взагалі правоохоронці повернули справу. 2,5 проміле — таку кількість алкоголю було зафіксовано в Ковалика. Проте цей показник, при якому людина ледве тримається на ногах, далеко неточний, адже дослідження проводили через п’ять годин після аварії, упродовж яких посадовець був під крапельницею, тобто його кров очищувалася. Можемо лише уявити, в якому стані він був на момент аварії. Та, незважаючи на це, на першому засіданні «виплив» фальшивий обвинувальний акт без обтяжуючої обставини — алкогольного сп’яніння. Прокурор пояснив, що це технічна помилка…

Важливою у справі є й транспортно-трасологічна експертиза, яка підтвердила, що Юрій Ковалик виїхав на зустрічну смугу. Але екс-посадовець, очевидно, дбаючи про свої інтереси, подав на повторну експертизу до Львова. Фахівці з сусідньої області дещо «розмили» чіткість висновку щодо причини виїзду на зустрічну смугу хитросплетеним, мовляв, «не виключено, що могли бути пішоходи». Дане «уточнення», зрозуміло, на руку Ковалику, який запевняє, що змушений був з’їхати вбік саме через пішоходів. Таку «класичну» захисну версію екс-посадовець вперше озвучив під час відтворення аварії. Хоча слідство так і не розшукало пішоходів, основні свідки не підтвердили їх присутності. Утім, через півроку після аварії несподівано «з’явився» свідок, який нібито бачив те, що стверджує Ковалик. Ним виявився працівник шиномонтажу, що приблизно за сто метрів від місця ДТП. Потерпіла сторона переконана, що це підставний свідок. До того ж, подейкують, у того чоловіка раніше були проблеми із законом, тож не виключено, що на нього могли просто натиснути.  Власне, на його свідчення у суді нині чи не найбільше чекають учасники процесу. Для Ковалика його покази можуть стати останнім «козирем», а от для потерпілих — підставою вщент розбити крихкий «план порятунку» екс-посадовця. Категорично налаштовані й громадські активісти, які уважно стежать за процесом. Вони, як запевняють, не допустять у суді неправдивого свідчення щодо аварії. Через резонанс справи дещо змінив «тактику» й процесуальний прокурор Руслан Цар. Після «гри» на користь Ковалика на перших засіданнях, за що його присоромили активісти, він наразі «тримає баланс». Хочеться вірити, що це не маска, а прагнення довести свою незаангажованість.

— Попереднє засідання не відбулося, оскільки Ковалик, за словами адвоката, перебував на стаціонарному лікуванні. Ні нас, ні свідків про це попередньо не повідомили, тому ми вирішили перевірити, чи справді він у лікарні, — розповіла дружина загиблого Уляна Хлистун. — Поїхали до Шумська, де мешкає Ковалик, навідалися до районної лікарні, але там не знайшли його. Чесно кажучи, ми навіть занепокоїлись: а раптом утік за кордон, адже у нього не вилучили водійських прав та закордонного паспорта. Врешті з’ясували, що він — на амбулаторному лікуванні… До вироку суду ще далеко, але ми вже багато чого довели. Стосовно судового процесу, то бачимо, так би мовити, керування присутністю свідків: на зсідання приходять по одному свідку з різних сфер: медик, поліцейський, громадянка, щоб під час перехресного допиту не було розбіжностей. Та сподіваємося, що жодні «тактики» не вплинуть на розгляд справи, а суддя Ігор Гудима винесе справедливий вирок.