Неділя, 07 червня 2026
• Відкрий свої «Ресурси»: у Тернополі відбулися 13-ті Наукові пікніки • У Тернополі в приміщенні ТЦК знайшли застреленим 46-річного чоловіка • Пройшов шість кілометрів. На Тернопільщині розшукали 6-річного хлопчика • Бенефіс Оксани Малінович: яскрава, багатогранна і натхненна • Перекинувся на саморобному тракторі… Смертельна аварія на Кременеччині • У Скалатському замку захисник України створив нову сім’ю • Тато загинув на війні, мама померла… Четверо дітей залишилися сиротами • У Теребовлі за день здали 45 літрів крові для військових • Дефіле у вишиванках в Тернополі і концерт просто неба • Юні музикантки з Тернополя здобули два гран-прі на міжнародному конкурсі • Бузок, що не в’яне: у тернопільській бібліотеці відкрили виставку вишитого мистецтва • “Нас не зламати!”. Компанія “ARS” показала наслідки руйнувань після ворожої атаки • Російський шахед знищив склад кондитерського магазину “Тортіно” • Понад 50 цілей. Тернопільща зазнала наймасштабнішої атаки росії… • Галицький камерний оркестр зіграв відомі хіти для поранених військових • У Тернополі відбудеться Міжконфесійний фестиваль-конкурс духовної пісні «Я там, де є Благословіння» • «Мрію голос твій почути, мамо»: у Тернополі до Дня матері виступить Національна капела бандуристів • Трагедія у Байківцях: під час будівельних робіт загинув 63-річний чоловік • Зняв свій портрет з Алеї надії: Іван Дробоцький з Шумщини повернувся з полону • Тернополяни витрачають до 60% зарплати на оренду житла
Тернопільський волонтер Андрій Пальчик: «На Інститутській загинули мої друзі, з якими ми починали революцію…»

Опубліковано: 21 Листопада о 17:17 105


Три роки тому 21 листопада до Києва з усієї України почали з’їжджатися небайдужі люди, щоб висловити протест проти дій влади.


Виходили вони й на місцеві майдани у своїх містах і містечках. Так розпочалася сторінка в історії України, яка згодом увійшла у підручники як Революція Гідності. Ті події змінили українську історію, сколихнули весь світ, а що головне – перевернули світогляд мільйонів українців.

Буремні події, що відбувалися тоді впродовж трьох холодних зимових місяців у центрі столиці, не могли не вплинути на кожну людину, яка має відкрите серце. Навіть три роки по тому неможливо спокійно переглядати відзняті кадри з Майдану – побиття, стрілянину, смерті, Небесну Сотню, самопожертву, згуртованість, вогонь, стійкість… Сьогодні «НОВА…» зателефонувала до активного учасника майданів і в Києві, і в Тернополі, активіста, волонтера, доцента кафедри комп’ютерних технологій ТНПУ ім. В. Гнатюка 32-річного Андрія Пальчика.

– Андрію Олександровичу, що змінилося за три роки й чи вдалося хоча б трохи досягти  того за що боровся Майдан?

– Частково зміни, звичайно, є. Особливо, це стосується громадянського суспільства, що активізувалося. Звичайно, не на всіх напрямах, бо багато в чому залишилися пасивними, але зрушення є у тому, що тепер на владу є тиск з боку суспільства і влада відгукується на ті кличі. Маємо приклад громадських проектів, за які проходить голосування у Тернополі, раніше навряд чи могло таке бути. Є також зрушення в інформаційному суспільстві. Дуже потужно працює і волонтерський рух. З негативного, то те, що багато людей виїжджають за кордон, у країні складна ситуація, але будемо сподіватися, що з часом усе це зміниться.

– Скільки ви були на Майдані?

– Сукупно близько двох місяців. Я курсував то до Тернополя, то до Києва. У мене якраз у той період народився син і ми після хрестин з кумом поїхали на Майдан.

– Тоді неможливо було всидіти вдома…

– У той період усі були згуртовані як ніколи й здавалося, що стали одним цілим. Настрій був у всіх бойовий. Ніхто не збирався відступати й здаватися. Було відчуття братерства. Я цікавився іншими революціями в інших країнах і можу сказати, що в нас, напевно, була одна з найбільш новаційних революцій. Бо більшість виходять з голими руками проти силовиків, а в нас люди показали свою хитру народну «смикалку», яка проявилася у багатьох речах. Ми мали засоби індивідуального захисту, робили щити з дерева, тарани, катапульти, пневматичні міномети, коктейлі «Молотова», будували барикади…

– Вас застали ті страшні події на Грушевського та Інститутській?

– Якраз за кілька днів до цих подій я повернувся додому, бо в мене захворіли діти. То тоді я був з усіма на Майдані в Тернополі, а наступного дня відразу поїхав до Києва. Ми фактично застали цю гарячу пору в дорозі. А коли приїхали, то було дуже боляче бачити скільки полягло хлопців. Загинули мої друзі, з якими ми починали революцію, будували барикади на Інститутській. На тій вулиці, власне, стояли всі мої знайомі…

Власне, після Майдану найактивніші не поїхали додому, а пішли на війну…

– Ніхто не сподівався, що Майдан закінчиться, адже ми не збиралися розходитися. Хотіли створювати активні громадські платформи, розвивати інформаційний рух та інформаційне суспільство. Але почалася війна… Всі поїхали, хто волонтерити так, як я, а хто – на фронт.

– Сьогодні часто наголошують, що Майдан не закінчився, а триває в іншій формі…

– Так і є. Бо, наприклад, той хлопець, який командував нами на Інститутській, командував потім батальйоном «Київська Русь» і воював у Дебальцевому. Хто почав волонтерити, хто став активістом і займається проблемами на місцях… Я також як можу допомагаю бійцям, адже на фронт пішли багато моїх друзів.

– Ви належите до певної волонтерської організації?

– Ні, я сам по собі, як партизан (усміхається, – авт.). Так набагато простіше, бо ти ні від кого не залежиш і можеш потрошки допомагати у різних сферах. Наразі займаємося науковим супроводом, розробили буржуйку, в якій можна палити й заряджати від неї електронні пристрої. Будемо будувати генератор на дровах, бо є проблеми з доставкою палива, а так можна палити дровами і отримувати тепло й електроенергію. Продовжуємо роботу над тим, як добувати біопаливо, солярку практично з повітря, але ця перспектива, мабуть, трохи довша. У мене своя війна, але наукова.

– А немає розчарування, що після Майдану до влади прийшли не ті люди, яких би хотілося бачити?

– Влада – це одне, але все залежить від нас і ми маємо відповідати кожен за себе. Влада робить своє, а ми повинні робимо своє. Нам потрібно боротися і не здаватися, а здаватися ніхто не буде.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Нещодавно опубліковане

Сьогодні у Тернополі відбулися 13-ті Наукові пікніки — один із найбільших щорічних науково-популярних фестивалів міста...


Рубрика: , Опубліковано: о 20:26


Його смерть підтвердили у пресслужбі Тернопільського ОТЦК та поліції області...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:00


У неділю, 17 травня, близько 6:30 до відділення поліції №3 м. Гусятин надійшло повідомлення про зникнення 6-річної дитини...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:52


Акторка Тернопільського драмтеатру, заслужена артистка України Оксана Малінович відзначає ювілей...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:45


На спецлінію Кременецького райвідділу поліції надійшло повідомлення про те, що в селі Переморівка у результаті ДТП загинув чоловік...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:28


Найпопулярніше цього тижня

Теми дня
24 Травня
17 Травня
16 Травня