Загадкова смерть Світлани Притули із села Комарин Кременецького району не дає спокою як рідним, так і односельцям – ніхто не вірить, що вона сама залізла у петлю, адже була життєрадісною та доброю дівчиною. Сталася трагедія у ніч на 15 лютого 2016 року…

За словами матері Світлани пані Алли, напередодні трагедії її донька пішла на дискотеку зі своїм братом до сусіднього села Старий Тараж. Коли близько 24-ої години він зібрався додому, покликав сестру, але вона, розмовляючи зі своїми товаришами, сказала, що наздожене його через кілька хвилин. Тієї ночі Світлану бачили у компанії її друзів і колишнього хлопця.

– Я прокинулася, коли ще не було першої ночі, ввімкнула світло, то син уже спав, спали й молодші діти, але Світлани не було, – пригадує Алла Леонідівна. – Всю ніч я прислухалася, чи не гавкають собаки, чи не прийшла донька, а над ранок задрімала. «Світланки досі нема… – розбудив близько п’ятої години чоловік. – І телефон її вимкнений». Ми увімкнули світло, чоловік пішов виглядати надвір, а я залишилася в хаті. Серце було не на місці і вже о п’ятій ранку ми вирішили її шукати. Доїхали до крамниці у нашому селі, а нам назустріч мчала машина. «Може, то нашу Світланку якийсь хлопець підвозить? Розвертайся», – сказала чоловікові і ми поїхали за тією машиною, але на дорогу, що веде до нашого дому, вона не повернула. Тоді ми розвернулися і поїхали тією дорогою, якою завжди ходила донька.
Шукаючи доньку, батьки збилися з ніг, тому звернулися до правоохоронців. Розповіли, у чому вона пішла з дому, і вже разом з ними прочісували ліс. Поки результатів не було, батьки вирішили ще раз поїхати до однієї із Світланиних подруг.
– Ми їхали попри бригаду і я повернула голову в той бік, де колись була ферма, а тепер там залишилися лише руїни, – розповідає мати. – Дивлюся – на горбі два дерева і на одному із них – Світлана. «Колю, зупинися, онде наша Світланка на дереві сидить», – кажу до чоловіка. А тоді дивлюся – її шия обмотана червоним шарфом, і як закричу: «Колю, вона не сидить, вона висить!..» Ми швидко поїхали туди, а там вже зібралися правоохоронці. Я просила, щоб її зняли, врятували… Від болю волосся на собі рвала… Але нас до неї не підпустили…

Тієї ночі батьки телефонували й водієві машини, якого зустріли по дорозі. Він спочатку все заперечував, а потім зізнався – з друзями і Світланою їздили до сусіднього села. Там трохи випили, він відвіз хлопців додому, а потім і Світлану. Однак батьки переконані: їхню доньку зґвалтували, а потім повісили. А Роман – один із хлопців, які були в компанії Світлани, екс-працівник міліції, міг підказати, як це зробити правильно. До того ж, як з’ясувалося пізніше, він – друг слідчого, що вів це кримінальне провадження.

– Правоохоронці схиляються до версії про самогубство, – витирає сльози згорьована мати, – бо начебто Світлана боялася, що ми сваритимемо, якщо вона пізно повернеться додому. Але хіба батьки своїй дитині вороги?! Нам тепер серце крається… Ми не віримо, що вона могла сама таке зробити. Як могла вилізти на таке високе дерево серед ночі і не порвати колготок, не обдерти рук? Між землею та її ногами було близько метра відстані. Як сама все продумала? Чому? Запитань багато, а відповідей нема…