Трагедія сталася 5 жовтня 2007-го року у селі Фащівка Підволочиського району, де на той час мешкали Олена і Юрій, перебуваючи у цивільному шлюбі. Чоловікові тоді було 22 роки, дружині — 33. Незважаючи на жахливий вчинок Юрія, жінка простила йому і після його ув’язнення навідувалася в Копичинецьку виправну колонію, де вони й розписалися. Згодом Олена народила двох діток, але через неналежний догляд її позбавили батьківських прав і передали її дітей до Гримайлівської санаторної школи-інтернату. Два роки тому жінка познайомилася з чоловіком із села Постолівка Волочиського району, що на Хмельниччині, і перебралася до нього. Через такі зміни в особистому житті перестала навідуватися до Юрія, тому він затаїв образу. Наприкінці червня цього року він вийшов на волю за так званим «законом Савченко» (мав відсидіти 14 років за ґратами, а відбув вісім з половиною) і повернувся до рідного села.

Озвірів через ревнощі…

Кілька разів Олена навідувалася до Малої Луки, де стояла зачиненою її хата. У селі зустрілася з екс-чоловіком. Дозволила йому перебратися до її помешкання, почала приїжджати в гості — там нещодавно і сталася чергова трагедія.

— Навіщо їй було приїжджати до нього, якщо знала, що він не пробачив?  — дивуються мешканці Малої Луки. — Разом поралися біля хати, випивали, а потім вона знову їхала до співмешканця в іншу область. Вбивство сталося уночі 1 грудня. Олена вчергове приїхала до Юрія, а після п’яних  посиденьок він раптом озвірів через ревнощі… До жінки зателефонував співмешканець, це викликало в Юрія лють, він схопив кухонний ніж і вдарив у шию… Після того порізав тіло на шматки і запакував у два мішки: в один — тулуб, в інший — голову, руки та ноги, і викинув у Збруч… Одяг жінки та килим, на якому лежало пошматоване тіло, спалив, хату вимив і пішов спати…

Про вбивство у Малій Луці ніхто не знав, але за день-другий до села почав телефонувати занепокоєний співмешканець Олени. Чоловік не знав, де вона, її мобільний був вимкнений. Сільський голова повідомила про зникнення жінки правоохоронні органи.

Запакував останки у два мішки…

Слідчі запідозрили, що до зникнення Олени причетний її офіційний чоловік. Він спершу стверджував, що дружина поїхала до родичів, проте згодом зізнався. До того ж на снігу біля будинку були сліди крові.

— Взяв ніж і вткнув їй у шию, — розповів на допиті моторошні речі Юрій. — Вона не сподівалася, впала непритомна і вже не подавала ознак життя…

Два дні вбивця морочив голову правоохоронцям, вказуючи різні місця, де заховав тіло Олени: то казав, що закопав її на сміттєзвалищі, то переконував, що кинув у криницю, то — що вивіз у поле. Усі ці версії відпрацьовували слідчі, на що пішло чимало часу. Лише на третій день вбивця зізнався, що дружину розчленував та викинув у річку Збруч. У п’ятницю, 9 грудня, оперативники витягнули з річки мішок з жіночим тулубом. Його віднесло течією за півтора кілометра від місця, де вбивця викинув. Наступного дня водолази знайшли ще один мішок…

Залишилися сиротами п’ятеро дітей

— Останки Олени забрали на експертизу до Тернополя. Нині вирішуємо, де поховаємо жінку — чи у нашому селі, де спочиває її синочок, чи в селі Фащівка Підволочиського району, де вона була зареєстрована і де похований її перший чоловік, з яким жила ще до знайомства з Юрієм, — розповідають мешканці Малої Луки. — У першому шлюбі Олена народила трьох дітей — дівчинку і двох хлопців, та її позбавили батьківських прав, оскільки не дбала про них, залишала самих на кілька днів, часто випивала. Багато років діти живуть у прийомній сім’ї. Перший чоловік Олени повісився. А ось донечці й синочкові, які перебувають в Гримайлівській школі-інтернаті, нині вісім та сім років. Сама ж Олена повторила долю своєї матері — колись її знайшли вбитою на узбіччі в Копичинцях…

Односельці зі страхом розповідають також про вбивцю, як, будучи в нетверезому стані, він вдарив 4-літнього хлопчика головою до підлоги, аби той перестав плакати, потім заніс мертву дитину до сусідки, щоб рятувала, та було вже пізно… Тоді, щоб приховати сліди злочину, прив’язав до тіла дитини каменюку і викинув у криницю… Не вкладається в голові, але на суді Олена ще й захищала нелюда. Подейкують, можливо, вона теж була причетна до вбивства дитини. Страшними гріхами заплямовані долі цих людей. Тут навіть таланту Стефаника було б мало, щоб все описати… Головне тепер — аби п’ятеро Олениних дітей, які ніколи не знали материнської любові, виросли хорошими людьми, незважаючи на всю чорноту минулого.