Жахлива аварія сталася на Водохреще, 19 січня 2015 року в Шумську. 17-річного Юрка Ящука та його подругу Іру, на великій швидкості збив «Мерседес». П’яний директор Кременецького держлісгоспу С.В. Баран, який був тієї ночі за кермом автівки, з місця події втік. Від отриманих травм Юрко помер на місці, а 14-річну Іру з численними травмами шийного хребта, тулуба, тазу та ніг забрали до Шумської райлікарні.

Через те, що справа набула широкого розголосу в пресі, С. Барана таки визнали підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 286 ККУ та ч.1 ст. 135 ККУ – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобами та зникнення з місця ДТП. За скоєне йому загрожує покарання від трьох до восьми років позбавлення волі.

– Найгірше те, що на момент аварії водій, зупинившись, вийшов з машини, і коли зрозумів, що накоїв, зник з місця події, покинувши мого сина помирати на узбіччі, не знаючи в якому стані він був, – з болем згадує Володимир Ящук, батько, у якого відібрали єдиного сина. – Коли оперативно-розшукова група приїхала на виклик, то за допомогою свідків, а також уламків бампера, які залишилися на місці злочину, було знайдено машину в Кременці на вулиці Дубенська. Тоді ж і встановили, що водій – директор ДП «Кременець лісгосп».

На стадії досудового розслідування Баранові призначили найлегшу міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на нічний період доби, який триває й досі.

– Власне, через це він впливав на розслідування кримінального провадження, однак ні прокуратура, ні поліція на це не зважали, бо першочергово, як мені сказав прокурор, справа до суду мала не дійти. А тепер ця міра запобіжного заходу не заважає йому впливати ще й на судовий процес, – не без підозри зазначає Володимир Карпович. – Чимало було проблем із розслідуванням – справою займалася, то поліція, то прокуратура, й лише на початку вересня 2015-го кримінальне провадження з обвинувальним актом направили на розгляд до Шумського районного суду.

За словами Володимира Карповича, судовий процес мало що не схожий на пародію, адже ще на початку судового розгляду почали викликати на допит свідків, але у зв’язку з тим, що вони не з’явлиляся й їх ніяк не могли доправити до суду, це намагання залишили, а 5 свідків так і не допитали.

– Баран приходить на суди, але постійно відбувається затягування справи, як не з боку його захисників, то з боку судді Тетяни Ящук, – каже батько. –Влітку й восени минулого року практично не відбулося жодного судового засідання. 23 грудня я виступив із зверненням до депутатів міської і районної рад, щоб вони допомогли мені довести цю справу до кінця, але реакції наразі немає. У мене вже не витримують нерви, адже очевидно що не в інтересах судді розглянути справу до кінця. Коли я їй на це вказав, вона почала здійснювати на мене моральний тиск. Крім того, після судового процесу 28 грудня тесть підозрюваного пригрозив мені, мовляв, ти свою долю вже обрав. Я розцінюю це не інакше, як пряму погрозу своєму життю та здоров’ю.

– Мене насторожує те, що розгляд справи може тривати роками, – продовжує Володимир Карпович, – тому що аварії, які сталися значно пізніше, зокрема, у травні 2016-го у селі Соснівка Шумського району, де загинули діти, які поверталися з дискотеки, та смертельна аварія в Шумську, де водій «Мерседеса» в січні 2016-го збив батька чотирьох дітей, уже завершені і винуватці покарані, а тут… У нашій країні й надалі все вирішують зв’язки і гроші, й нікому нема справи до людського горя.

Наступні судові засідання призначили на 30-31 січня та на 1-2 лютого.

– Так було й на початку судового процесу, ми узгоджували кілька судових засідань наперед, але виходило так, що з призначених 4-5-ти відбувалося лише одне і то по годині-півтори, – бідкається батько. – Судові засідання анульовували або через адвокатів підсудного або через суддю, яка розглядає справу. Мабуть, якби була не одна суддя, а колегія суддів, було б легше, може, хоча б тоді Баранові було б важче «керувати» процесом…