У зв’язку з тим, що держава неспроможна самотужки підтримувати радянську модель і водночас протягом 25-ти років незалежності не перейшла на модель ринкову, громадянам доводиться платити за таке “задоволення”, як медичні послуги, з власних кишень.

І ось, як повідомило МОЗ, час змін нарешті настав: у 2017-ому систему охорони здоров’я в Україні переводитимуть на ринкові рейки, основою для чого стане державне медичне страхування. При цьому заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк пояснив, що створена національна агенція медичного страхування не буде фондом та не збиратиме коштів з громадян, а оперуватиме коштами, що наявні в Держбюджеті. Створюватиме агенцію Кабмін, вона діятиме як центральний орган виконавчої влади. За її діяльністю спостерігатимуть МОЗ, Мінфін та Кабмін загалом. Агенція матиме дві компетенції – фінансову та контроль медичної якості. Вона укладатиме контракти з постачальниками медичної допомоги — тобто лікарями первинної ланки, амбулаторіями, центрами первинної медико-санітарної допомоги.

“Уряд буде виділяти кошти за конкретно надані послуги, а не просто за утримання стін, — підкреслив Павло Ковтонюк. — 1 липня починаємо з первинного рівня. Люди повинні обирати лікарів, яким платити. Наступного року цей принцип буде застосовуватися й до лікарень. І якщо на первинному рівні реформу втілювати простіше, то на вторинному набагато складніше. Тому ми готуємо мережу лікарень для переходу на цю систему”.

Реформа передбачає чотири етапи: формування госпітальних округів; створення госпітальних рад, які складають клінічні маршрути пацієнтів (за вимогами, пацієнт повинен за одну годину дістатися до стаціонарних базових медичних послуг, за дві години — до більш спеціалізованих); напрацювання планів роботи та інвестиційна субвенція уряду на реалізацію цього плану.

Для початку кожен пацієнт повинен обрати лікаря, з яким укладатиме контракт, причому територіальну прив’язку скасовують. Якщо пацієнту потрібна складніша діагностика, лікар відправлятиме його у лікарню (не адміністративно-командним способом, а рекомендуватиме медичний заклад, а рішення про те, в яку лікарню звернутися, прийматиме сам пацієнт, і вже за ним “підуть” бюджетні кошти). Вся ця інформація перебуватиме в єдиному реєстрі пацієнтів у електронному вигляді. Гроші, таким чином, “ходитимуть” за пацієнтом – їх розподілятимуть туди, куди він звернеться. Контракти укладатимуть, наприклад, з амбулаторією або ЦПМСД, де працює лікар (державна агенція може укладати контракти лише з юридичними особами). Норма для лікаря первинної ланки — 2000 пацієнтів. За приблизними оцінками, обсяг коштів на один контракт наразі складатиме приблизно 230 гривень у рік.

Як це виглядатиме на конкретному прикладі? Скажімо, у двох сусідніх районах є дві районні лікарні. Якщо пацієнти з обох районів звертатимуться переважно в одну лікарню, то в іншу лікарню надходитиме значно менше бюджетних коштів. Отже, органи місцевого самоврядування будуть зацікавлені в тому, аби пацієнти йшли саме в їхню лікарню і таким чином відбуватиметься конкуренція. Приблизно так повинна працювати інтегрована модель медичної допомоги в Україні.

Процес стартує у 2017 році з первинної ланки, тому що саме “первинка” відповідає за профілактику та ранню діагностику, причому у МОЗ планують, що вже у 2017-ому році лікарі та лікарні отримуватимуть бюджетні кошти залежно від кількості укладених контрактів.

Як і все нове, реформа охорони здоров’я має як чимало прихильників, так і противників. Останні переконані, що її втілення в українських реаліях неможливе, більше того, принесе більше шкоди, особливо для мешканців сіл, яким, по-перше, складно буде знайти кваліфікованого сімейного лікаря, а, по-друге, просто нереально дістатися у зазначені терміни до медичних закладів по наших розбитих дорогах. З огляду на це медичну реформу називають черговим “дерибаном” коштів, недолугим експериментом і навіть геноцидом проти українців, оскільки, мовляв, зубожілому населенню нашої країни тепер медичні послуги стануть зовсім недоступні.

“Де і як людині знайти свого “нового супергероя” – сімейного-лікаря? — обурюється народний депутат України, голова комісії Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. — Чи готові люди за відсутність територіальної прив’язки і такий вільний вибір лікаря заплатити неможливістю викликати лікаря додому? А як лікарю підписати за короткий термін 2 000 договорів з пацієнтами? Що будуть в цей час робити хворі? Чекати в електронній черзі три місяці?.. Реформа первинної ланки неготова, і спроба втілювати її одночасно по всій території України призведе, на мій погляд, до повного колапсу не тільки системи охорони здоров’я, а й до остаточної втрати довіри населення до реформ і влади… Вектор обрано правильний, але інструментів для втілення наразі немає. Не можна продавати людям квитки на “Інтерсіті” до Парижа, якщо навіть колія ще не прокладена…  Спочатку потрібно створити інструменти – електронний реєстр лікарів, електронний рецепт, електронний реєстр пацієнтів, електронний реєстр аптек, затвердити стандарти лікування, випробувати все програмне забезпечення, навчити лікарів новим навичкам роботи і стандартам лікування, забезпечити їх необхідним устаткуванням, порахувати скільки це все коштує державі і на що реально вистачає коштів! Хіба можна починати експерименти над хворими по всій країні?”

P.S. Щоб детальніше розібратися у ключових моментах медичної реформи, “НОВА…” звернулася за роз’ясненням  до керівника департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОДА Володимира Богайчука. Інтерв’ю з ним читайте у нашому наступному випуску.