В якого футболіста світу найвища зарплата? При пошуку відповіді на це запитання в голові пересічного вболівальника відразу спалахують прізвища Мессі та Роналду. Ще б пак, уже майже десятиліття ця парочка збирає по світу більшість трофеїв та індивідуальних призів, у тому числі й всі “Золоті м’ячі” . Однак це не вони. Шалені гроші, які нині вкладають у легіонерів китайські клуби, перевернули все з ніг на голову. Судіть самі…

Зарплата володаря п’яти “Золотих м’ячів” аргентинця Ліонеля Мессі насправді очевидно навіть не входить до першої десятки футбольних заробітків світу. Якщо не враховувати додаткових коштів від рекламних контрактів і бонусів, то Лео за суто футбольну діяльність отримує менше 300 тисяч євро на тиждень (13,5 млн. євро на рік). Це, наприклад, менше, ніж у Поля Погба у “Манчестер Юнайтед”, який заробляє 330 тис. євро на тиждень (17 млн. євро на рік). Криштіану Роналду в “Реалі” має ще більше — 430 тис. євро на тиждень (22 млн. євро на рік).

Та всі ці доходи зірок першої величини перевищують заробітки китайських легіонерів. Нинішні “зірки” чемпіонату Піднебесної, граючи на рівні, непорівнюваному з Лігою чемпіонів чи ель-класико, заробляють співмірно чи навіть більше за кращих гравців світу. Так, наприклад, бразилець Халк у “Шанхаї” отримує 250 тис. євро на тиждень, а аргентинець Тевес навіть… 770 тис. євро на тиждень, що, за неофіційними даними, є найвищою зарплатою футболіста в світі. А не так давно ще одному аргентинцю — Анхелю Ді Марії — пропонували китайський контракт, згідно з яким він мав заробити 100 мільйонів євро за п’ять років!

Від таких сум просто перехоплює дух, але буває, що китайці платять шалені гроші за… “пустушку”. На початку минулого року в аргентинця (чомусь про представників саме цієї країни ми згадуємо найбільше) Есекіеля Лавессі закінчувався контракт із ПСЖ. Форвард втратив місце в “основі” паризької команди і там уже готувалися влітку попрощатися з ним як з вільним агентом, аж раптом на горизонті “вималювався” китайський “Хебей Чайна Форчун”. Мало того, що він заплатив парижанам 5,5 мільйона євро за гравця, який за кілька місяців мав узагалі піти безкоштовно, то китайці ще й підписали нападника-ветерана на два роки із зарплатою 25 млн. євро на рік. Отож, азіати викинули понад 55 мільйонів євро (!) за одного футболіста, причому з сумнівними перспективами.

І що ж вони натомість отримали? У сезоні’2016 (чемпіонат Китаю відбувається за системою весна-осінь) Лавессі зіграв перші 10 матчів і не забив жодного гола. Потім зі збірною вирушив на Кубок Америки, де у півфінальній грі аргентинців проти команди США перелетів через рекламний щит і зламав лікоть. Травма виявилася настільки серйозною, що на поле Лавессі того року так і не вийшов. У тому чемпіонаті “Хебей” під керівництвом зіркового Мануеля Пелегріні при усіх шалених капіталовкладеннях (а за цей клуб грають ще, наприклад, бразильці Ернанес (напевно пам’ятаєте такого екс-гравця “Ювентуса”) і Гонсалвеш та івуарієць з “Арсеналу” Жервіньо) посів сьоме місце. Тобто перші 25 мільйонів Лавессі отримав фактично ні за що.

У нинішньому сезоні аргентинець нарешті мав проявити себе якнайкраще. Новий чемпіонат Китаю стартував у лютому і до травня команди встигли зіграти вже вісім турів. У цих матчах Лавессі в сумі провів на полі 539 хвилин, але відзначився лише двічі, причому обидва рази (один гол забив з пенальті) у ворота “Тянцзин Теда” (гра завершилася перемогою “Хебея” 4:0). А між тим у турнірній таблиці “Хебей” знову не хапає зірок з неба, набравши 15 очків і посідаючи п’яте місце.

Дурість з боку китайців, — скажете ви. Напевно, так. Але Лавессі — лише один з елементів китайської спортивної мозаїки. Світовий спорт розвивається з відчутним акцентом на все багатшу Азію. Не дивно, що там відбудуться три найближчі Олімпіади (корейський Пхенчхан’2018, Токіо’2020 та Пекін’2022) та чемпіонат світу в Катарі’2022. Китай — найреальніший претендент і на те, щоб прийняти наступний чемпіонат світу’2026. До Китаю переходять усе іменитіші легіонери, і якщо так далі піде, то до чемпіонату світу’2026 найвидовщнішим ель-класико стане не матч “Реал” — “Барселона”, а, цілком імовірно, “Гуанчжоу” — “Шанхай”…