Трагічна смерть 22-річного Дениса Вівчарівського зі Зборова досі не дає спокою рідним та мешканцям міста. 

18 червня, близько 19.30, хлопець випав із даху п’ятиповерхової недобудованої лікарні, що на околиці райцентру. Офіційна версія поліції — суїцид, а от містом поширюють різні чутки: і про невдале сальто, і про доведення хлопця до такого кроку, і навіть, що хтось його зіштовхнув з будівлі… Є кілька свідків події, серед яких і 15-річна дівчина, з якою хлопець донедавна зустрічався, вони дали поліції однакові покази — нібито Денис сам стрибнув із даху, проте мешканці райцентру не вірять, що він вчинив таке з власної волі, а ще розповідають про містику довкола його загибелі…

«Помирав на моїх руках…»

У закинутій недобудові в Зборові до трагедії часто збиралася молодь, особливо любили сидіти на даху, бувало, що через необережність отримували там травми, але все обходилося. Нині там тихо — будівлю контролює поліція, та й стримує місцевих острах після жахливої події. На ту фатальну багатоповерхівку чомусь тягло й Дениса. У нього залишилися з десяток фотографій з тієї будівлі. Хлопець навчався у Зборівському коледжі на електрогазозварника, їздив на заробітки до Португалії і Польщі, нещодавно надіслав резюме на підприємство у Чехії, хотів влаштуватися там за спеціальністю. Мав багато мрій та планів…

— За день до трагедії Денис повернувся з Польщі, де працював на підприємстві з переробки курей — робота була дуже важка, тож залишив і приїхав додому, нас навіть не попередив, — розповіла мати загиблого пані Галина. — «Привіт, матусю! Сюрпрайз!» — переступив поріг з усмішкою. Відремонтував автомобіль, тієї неділі ще їздив до Тернополя, купив шолом для їзди на мотоциклі. Повернувся, бабуся наліпила вареників — поїв, пішов гуляти з друзями, але вже не повернувся… Був веселий, щасливий — жодної підозри на лихе. У понеділок мав іти з хлопцями на підробіток, а у вівторок — на співбесіду до роботодавця. У Дениса не було наміру іти з життя… Злощасну будівлю видно з наших вікон. Я побачила, як до довгобуду помчала поліція, тож швидко побігла туди… Не знала, що то мій син, але відчула…  «Щось із Денисом?» — запитала у молоді. Не відповіли. Денис помирав на моїх руках…

«Будеш бігати за мною…»

Багато хто із знайомих Дениса пов’язують трагедію із стосунками з дівчиною, з якою саме зустрівся біля недобудованої лікарні. Як розповідають у Зборові, з 15-річною школяркою він дружив близько півроку, раніше зустрічався й з іншими дівчатами — наполегливо шукав свою — єдину.

— Денис був вірний у стосунках, мабуть, був би гарним сім’янином… «Хочу знайти дівчину, яка би поважала батьків, не пила, не курила…» — казав мені, — згадує мати загиблого. — Так і шукав… З багатьма зустрічався, ніколи не було якихось крайнощів. Якщо щось не складалося — мирно розходилися. Він був дуже доброзичливий. У нього була знайома, з якою не дуже дружили однолітки, то він якось привіз їй із-за кордону кофтину — щиро шкодував її. З останньою дівчиною, з якою зустрічався, розійшовся недавно. «Що там у вас?» — запитала я його після повернення з Польщі. «Ми вже не зустрічаємось», — сказав спокійно. Чому тоді пішов на зустріч з нею? Важко збагнути, що могло там статися. Зізнаюся, я від початку була проти тих стосунків, адже дівчинка ще зовсім юна, але не втручалася, знала, що син сам усе вирішить мудро.

Напередодні нещастя Денис гуляв із другом, розповідав йому про стосунки з тією дівчиною, показував їхнє листування через інтернет.

— Вони нормально розійшлися, але у дівчини висока самооцінка. «Ти ще будеш бігати за мною!» — казала йому. «Не сподівайся!» — відповів їй Денис,  — розповів подробиці їх спілкування друг загиблого. — Денис чомусь сам пішов на ту зустріч, а вона прийшла з друзями, були там якісь хлопці. Може, насміхалися з нього, може, розізлили чимось, а може, що інше стало причиною нещастя, вони, ясна річ, усе добре знають, але не зізнаються, бо бояться. Дуже шкода Дениса, він був чудовим другом, життєрадісним і позитивним.

В одній із груп у соцмережі «ВКонтакте» згадана дівчина відреагувала на закиди однолітків на її адресу, пояснивши, що не відчуває за собою провини: «Хтось каже, що я його штовхала, хтось, що казала стрибати. Такого не було, він мені був не чужа людина, смерті його не хотіла. Це він хотів мене скинути, а коли я прибігла, він уже сидів на даху. Я стояла знизу, на даху не була…»

Камера зафіксувала… загадкову постать

Незадовго до трагедії Денис вчепив на своєму мотоциклі два образки, на одному з яких був напис: «Ісусе, довіряю Тобі!» Мама загиблого хлопця каже, що, очевидно, він молився, а потім пішов на ту останню зустріч.

— Денис казав, що не хоче зустрічатися з нею. Мені невідомо, чому пішов у недобудову і що там відбулося, тому не хочу нікого звинувачувати, — каже пані Галина. — Після похорону я ходила до священика-екзорциста у Тернополі, він помолився наді мною, запитав, що сталося. Я сказала, що син стрибнув з будинку і загинув. «Там не все так просто, як ви думаєте. Моліться…» — сказав мені. Як духовна особа він не хотів додавати тривоги в моє серце, але я бачила здивування в його очах. Щодня прокидаюся вдосвіта, молюся за душі в чистилищі, іду на Службу Божу, три священики відмовляють «григоріанку» за сина. Якось я не наставила будильник і проспала вранці, прокинулася від голосу Дениса: «Мамо, дай мені канапку!» Розплющила очі — нікого. Його душа просить про молитву. Молюся, щоб він знайшов спокій.

Одна із сусідок Вівчарівських розповіла, що зборівчани подейкують, нібито до Денисових стосунків із дівчиною «приклала руки» відома в райцентрі ворожка.

— Коли одна жінка з райцентру поїхала до мольфара в Карпати за свого хворого сина, взяла випадкове фото, на якому її син стояв із Денисом. Мольфар сказав, що з її сином усе гаразд, а глянувши на Дениса, занепокоєно наголосив, що над ним «висить» щось нечисте, — зізналася сусідка родини загиблого хлопця. — А ось однолітки загиблого після похорону показували його фото у фатальній будівлі, зроблене задовго до трагедії, на якому камера зафіксувала позаду нього… загадкову містичну постать з єхидною посмішкою. Можна скептично усе це сприймати, але не можна заперечити невидимих матерій, від яких часто залежить людське життя…