Недільного ранку 6 серпня вона разом із чоловіком Іваном прямували автомобілем Renault Logan у курортне селище Солотвино, що на Закарпатті. Близько 8-ої години ранку на виїзді з Делятина водій легківки з невідомих причин виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з вантажівкою DAF. Удар був фатальним — пані Ольга загинула на місці ДТП. Щоб дістати її тіло, рятувальникам довелося розрізати легківку. Аварія сталася на повороті нещодавно капітально відремонтованої ділянки дороги, на яку ще не було нанесено розмітку. Нині слідчі встановлюють причину ДТП. 9 серпня пані Ольгу поховали у рідному селі. Односельці та мешканці району досі не можуть повірити в те, що сталося. Загиблу багато хто знав — вона працювала медсестрою в районній лікарні. У неї залишилися 18-річна донька Марійка — учениця Галицького коледжу ім. В. Чорновола, та 23-річний син Назар — вчитель фізичної культури Хоростківської гімназії.

— Чекаємо на висновки експертиз, щоб дізнатися, що саме спричинило непоправне… — зітхає син загиблої Назар. — Батько не пам’ятає обставин і моменту зіткнення, каже, що бачив фуру, а як опинився на зустрічній, не знає. Це були лічені секунди… Увесь удар прийняла на себе мама — сиділа поруч із водієм. Точно знаємо, що батько не обганяв у той момент інше авто, не поспішав, бо ще було багато часу до поселення в санаторії. Вони виїхали з дому о 5-ій годині ранку, я провів їх до воріт, ми попрощалися. За якихось 15 хвилин мама зателефонувала і запитала, якою дорогою краще об’їжджати Хоростків, бо там тривають ремонтні роботи. Це була наша остання розмова… У санаторії їх мали поселити з 13-ої до 15-ої години, відповідно було достатньо часу, бо більшу частину дороги вони вже проїхали. Після аварії батька забрали до тамтешньої лікарні, він попросив у когось телефон і набрав до мене, сказав про аварію, але не зізнавався, що мами вже нема… Коли ми з сестрою та знайомим поспішали туди, до мене зателефонував правоохоронець і повідомив про все… На місці аварії ми не були, приїхали в лікарню і забрали батька до Гусятинської районної лікарні. У нього відкриті переломи руки, травма голови, забої по всьому тілі, та добре, що нема загрози життю. Після дев’ятого дня хочемо з рідними поїхати на місце загибелі мами, покласти квіти, помолитися…

30 липня пані Ольга відсвяткувала в колі рідних 44-річчя. Напередодні додому із заробітків у Бельгії повернувся її чоловік. Жінка взяла відпустку і вирішила поїхати з чоловіком у Солотвино, щоб підлікуватися та відпочити, однак не судилося… Життя обірвалося на півдорозі…

— Лікарі складали руку чоловікові нашої медсестри Ольги Веселовської, нині продовжують його лікування. Дуже шкода, що так сталося… — зітхає колега загиблої Лілія Гладій. — Ольга працювала в районній лікарні близько 20 років. Завжди була позитивною, енергійною, життєрадісною, ми часто дивувалися, як вона встигає зробити стільки справ, всюди встигнути, всім допомогти. Навіть якщо у неї була якась важкість на душі, ніхто ніколи не знав про це — з усмішкою вміла долати труднощі, в усьому знаходила позитив, не боялася жодної роботи, ніколи не скаржилася і не нарікала. Ольга була професійною медсестрою, закінчила курси масажистів, бувало, навіть породіллі кликали її зробити масаж — все їй вдавалося. Спершу вона працювала медсестрою у гінекологічному відділенні, а згодом — в об’єднаному відділенні гінекології і травматології. Була надійною колегою і просто чудовою людиною — завжди щиро радила, підказувала, допомагала. У вільний час ще й пекла пляцки людям на весілля… Востаннє ми з нею бачилися за три дні до нещастя — я тоді щось нездужала, приїхала до лікарні, Оля була на чергуванні, тож підключила мені систему, сиділа поруч, жартувала, підбадьорювала. Ввечері зателефонувала і поцікавилася моїм самопочуттям. Такою турботливою була Оля… Поспішала жити, любила життя і людей…