Добре, якби це сталося якнайшвидше і з якнайменшими людськими втратами. Поки що перемога (про інший варіант  не хочеться й думати) не здається близькою, та все ж настане день, коли стихне відлуння останнього пострілу. Що буде після цього? З якими втратами і здобутками вийде Україна з цього дуже важкого періоду своєї історії? Спробую зробити своєрідний прогноз з точки зору одвічних людських антиподів: оптиміста і песиміста. Спочатку слово – першому:

— Ми матимемо те, без чого неможливо уявити державу, – боєздатну армію. У неї буде бойовий досвід  боротьби з сильним, підступним ворогом. Частини й підрозділи, які пройшли «хрещення вогнем», стануть основою для створення високопрофесійного війська;

— Молоде покоління отримає не міфологізованих, а реальних героїв війни.  Вони стануть величезним виховним прикладом для молоді;

— Бійці, які пройшли через горнило АТО, стануть надійним бар’єром проти корупції та іншої зарази;

— Зітреться протистояння Схід – Захід. Мешканці Луганщини і Донеччини переконаються, що «бандєровци» прийшли не різати й вішати їх, а відкрити їм очі на світ. Нація стане монолітнішою;

— Люди навчаться  визначати, чого вартий той чи інший політик – в екстремальних умовах воєнного конфлікту брехню й лицемірство приховати важче;

— Остаточно зроблений європейський вибір прискорить цивілізаційний поступ країни.

Тепер – слово суб’єкту з квасною фізіономією:

— Прямі й непрямі військові втрати загальмують розвиток країни і негативно позначаться на життєвому рівні, що призведе до соціальної напруги й протестних виступів;

— Київська влада намагатиметься догоджати східним областям і послабить увагу до проблем інших регіонів;

— Східняки й далі позиратимуть в бік Росії – «скільки вовка не годуй…»;

— Країна зіткнеться з «донецьким синдромом» серед учасників АТО, схожим на афганський. Можливі численні конфлікти за схемою «поки ви тут.., я за вас кров проливав!» та поява багатьох українських “рембо”;

—  Кількість «липових» героїв зростатиме, аж поки не перевершить кількість учасників АТО;

— Перезавантаження влади не відбудеться. Нинішня номенклатура у масі своїй переживе смуту, «почистить пір’я» і знову зручно вмоститься народу на шиї разом зі своїм звичним багажем: правовим «беспредєлом», корупцією, кумівством…

Шість  аргументів з одного і стільки ж – з іншого боку. Їх, звичайно, можна привести значно більше. Які з них справдяться, а які ні – з’ясується тоді, коли настане мир. Ним рано чи пізно завершується кожна війна.

Ігор Дуда