Коли депутати у своїх зручних кріслах закликають до наступу на Донбас, бо це найлегший шлях знайти любов в серцях людей, я послідовно відстоюю позицію, що ці неідеальні Мінські домовленості, прийняті в критичний момент, допомогли нам вистояти як Країні. Ми повинні звільнити Донбас і Крим, посилюючи українську армію і дипломатичний фронт — тільки в синергії.
Я усвідомлюю, наскільки важливо простим громадянам, які не завжди розуміють нюанси Мінських угод, почути логіку не тільки ПРОТИ, а й аргументи ЗА ті законопроекти, що розглядалися минулого тижня. І я вважаю підлістю по відношенню до них дії тих колег, які після виступів своєї високодостойної та високоморальної фракції видерлися на трибуну й поскручували мікрофони. Дуже “європейський” підхід.
Я чекаю реакції європейських країн і США, які не приховують своїх щирих симпатій до цих груп і фракцій, на конкретні дії молодих політиків, які намагалися зірвати обговорення, ключові для безпеки України і самого ЄС!
ЄС і США послідовно підтримують мінський процес, маю це підкреслити. На певні питання, на які хотілося дати відповідь з трибуни ВР під час обговорення законопроектів, спробую сформулювати позиції тут:
- Мінські угоди писали в Москві. Навіщо ми їх імплементовуємо в українське законодавство?
До хвилини пам’ятаю першу мінську зустріч 25 серпня 2014 року… Коридорами розкішного президентського палацу Лукашенка тинявся, весь в Бріоні, з сумкою Мон Блан, речник Путіна, перев’язаний потішними опереточними георгіївськими стрічками. Ця картинка — пам’ятник путінському режиму, подвійним стандартам, де верхівка живе розкішним європейським життям, а простому люду нав’язують “русский мир”, перев’язаний георгіївською стрічкою…
Напередодні першої мінської зустрічі Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну… Телефон Порошенка розривався, йому доповідали про трагічну ситуацію під Іловайськом, де росіяни впритул розстрілювали українських військових і добровольців, цвіт нашої націі. Тоді в Мінську була тільки високий представник ЄС Кетрін Ештон.
Вже за 10 днів, 5 вересня, у Мінську відбулася зустріч в нормандському форматі. Меркель і Олланд хотіли врегулювання, але чітко давали зрозуміти, що воювати за Україну (як до того і за Грузію) світ не буде, тому домовляйтеся. Путін цідив кріз зуби, що “их там нет”….
Щодня гинули десятки українських військових. Тому коли безпосередньо підписувалися Мінські угоди, ключова їх мета була одна: зупинити вбивство українців і зберегти Країну.
Путін готував план капітуляції України за мовчанки ЄС, якому ключове було — зупинити гарячу фазу конфлікту. Він вимагав пріоритетності політичного блоку, малюючи війну на Донбасі як виключно внутрішню українську проблему на кшталт “рєспублікі” вимагають самостійності.
Для європейців важливо було припинити військові дії і вбивства ціною України…
Україні було найважче. Донбас заливало кров’ю… Йшлося про збереження Держави, бо ж метою Путіна був не Донбас, а Україна…
Нам вдалося закласти в Мінські угоди ключові позиції для збереження держави: виведення іноземних військ і техніки (формулювання “російські” на тому етапі просто не пройшли б); відновлення контролю над україно-російським кордоном.
Так, в угодах є політичний, болючий для Києва блок, але таким є компроміс. І той, хто про то “забув”, просто не знає, що таке — отримувати звістки про вбивство військових, чути крики їхніх матерів.
- Санкції проти РФ з’явилися влітку 2014 після анексії Криму. Навіщо говорити, що вони прив’язані саме до виконання Мінських домовленостей?
Після анексії Криму ЄС ввів смішні санкції: візова відмова кільком десяткам росіян на зразок потішного Стрєлкова. Саме ця безкарність розв’язала Кремлю руки і призвела до повномасштабного вторгненння в Україну у серпні 2014.
Серйозний пакет санкцій, які реально били по економіці агресора, заморозили доступ до нових технологій, європейських і американських банківських кредитів, був прийнятий саме після підписання Мінських домовленостей.
В рішеннях щодо санкцій звучить одне: санкції триватимуть до ПОВНОГО виконання Мінських домовленостей! До відновлення контролю над україно-російським кордоном! Хто серед українських політиків проти відновлення кордону, той виступає проти Мінських домовленостей.
Зверніть увагу — саме ті, хто проривали кордон на Заході України, принижуючи українських прикордонників, в ці дні блокували трибуну, прориваючи наш дипломатичний фронт і виступаючи проти Мінських угод, які вимагають відновлення контролю на Східному кордоні. Співпадіння?
- Президент перевищив повноваження, підписуючи угоди і не порадився з парламентом?
Вся країна побачила в ці дні, як то воно — радитися з безвідповідальною і популістською частиною парламенту…
В критичні дні 2014 — лютого 2015 будь-яке зволікання вартувало життів тисяч українців. Мова йшла про збереження Країни. Президент приймав рішення як гарант Конституції, Верховний Головнокомандуючий і лідер. Під Нормандськими і Мінськими домовленостями стоять підписи президентів Франції, Росії та канцлера Німеччини. Вони теж перевищили повноваження?
І ключове — саме підпис Путіна під нормандськими документами і його посла Зурабова під Мінськими угодами роблять РФ суб’єктом домовленостей, а не спостерігачем, як і ЄС, за яких підписи поставили Олланд і Меркель.
Тепер КОЖНА сторона має виконати свою частину зобов’язань: РФ — вивести війська і техніку, піти ГЕТЬ з Донбасу; Україна – політичний блок (ми, до речі, прийняли відповідне законодавство, яке так і не вступило в силу через невиконання безпекового блоку з боку РФ); ЄС – тримати санкції до повного відновлення контролю над кордоном).
- Після прийнятих законопроектів у Верховній Раді з’являться «гіві-мотороли»?
Ці апокаліптичні завивання ми чуємо з вересня 2014. ВР і досі на місці. «Гіві й мотороли» — самі знаєте де.
- Навіщо голосували за Закон «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Цей закон проголосували у вересні 2014, а не в жовтні 2017! А «Самопоміч», УКРОП і інші блокувальники трибуни голосували за цей закон, за зміни до нього у березні 2015! Тобто, тоді це була не зрада?
Що ж трапилося за ці роки, якщо ЖОДЕН з апокаліптичних прогнозів не реалізувався? А нічого, окрім того, що «Самопоміч» вийшла з коаліції та не шкодує сил і нервів не на боротьбу за Україну, а на боротьбу з владою.
Ключове: ані після вересня 2014, ані після березня 2015 цей проголосований закон так і не вступив в силу. По Донбасу ходить не народна міліція, якою лякають виборців радикали, а росіяни і місцеві орки, озброєні російським воєнторгом. То ми будемо народною міліцією лякати чи виганяти орків?
Наголошую: прийнятий в 2014 році закон не може вступити в силу до виконання з боку РФ безпекового блоку. І нині ми голосували можливість застосування, якщо протягом року зміниться безпекова ситуація. Це голосування дало беззаперечний козир вимагати продовження санкцій проти РФ.
- В Законі “Про особливості місцевого самоврядуваня в ОРДЛО” закладені норми про народну міліцію, свої суди. Це легітимізація бойовиків?
Документ, що приймався в критичні для України дні, був важким і компромісним. Путін прагнув закласти в той закон можливість “рєспублік” визначати наш зовнішній вектор, в тому числі заблокувати наш шлях до ЄС і НАТО, Угоду про асоціацію і безвіз.
Ми все це відбили. Ніякий окремий регіон України не буде визначати зовнішню політику всієї держави.
Закон “Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО” не має жодних норм, що блокують наш зовнішньополітичний шлях. Саме це була мета Путіна. А щодо легітимізації бойовиків, то їх офіційно не визнав навіть сам Путін, тим більше світ.
Щодо амністії: нам доведеться пробачити тих, кому Кремль задурив голову… Це буде важко, але такий шлях пройшли всі повоєнні країни. Ми ж пробачили після 45-го німців, бо не всі серед них були фашистами. Ми не можемо в кожному мешканцеві Донбасу бачити ворога. Але всі причетні до вбивств і тероризму, до катувань та гвалтувань – сидітимуть. Ці злочини не потрапляють під амністію і є злочинами проти людяності, які не мають термінів давності.
- Чому саме тепер голосували за пролонгацію Закону «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Тому що термін ухваленого Закону “Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО” завершується у жовтні 2017-го. Кремль уже розпочав свою брехливу кампанію, що, мовляв, Україна виходить з Мінських угод, то знімайте санкції. В ЄС є чимало лобістів, які підтримують зняття санкцій з РФ. Гра Кремля була — зняти з себе європейські санкції українськими руками. Не вийшло.
- Чому «Опоблок» підтримав голосування за Закон «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Питання до них. «Опоблок» дав лише 9 голосів з 40 членів фракції, тобто, менше 25% їх депутатів. «Опоблок» бореться за голоси Сходу і завжди публічно підтримує Мінські домовленості як такі, що ведуть до врегулювання. Всі соціологічні опитування показують, що для українців питання миру є ключовим, і на Сході Мінські угоди підтримують. Тому для «Опоблоку» це голосування є логічним.
- Чому Москва схвально сприйняла голосування по Закону «Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО»?
Я бачила протилежне. Москва і її посіпаки істерять щодо законопроекту, який визнає РФ країною-агресором.
А щодо пролонгації закону про особливості самоврядування, то були крізь зуби заяви Москви і її маріонеток, що, мовляв, Київ прийняв цей закон під тиском і все одно не збирається виконувати. Це радше розчарування, що їх план зняти санкції нашими руками провалився! А от наші європейські і американські партнери привітали нашу мудрість.
- Які новели, закладені в іншому законопроекті “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”, є найпринциповішими?
Цей законопроект прийнятий лише у першому читанні і буде допрацьований до другого, в тому числі враховуючи альтернативні законопроекти. Ключове — визнання РФ країною-агресором.
Чому саме тепер? Бо кілька років тому навіть наші найближчі союзники закликали до стриманості. Сьогодні час інший і всім вже все зрозуміло про РФ. А прийняття цього закону допоможе нам бити по РФ в міжнародних судах і в діалозі по миротворчій місії, де апріорі не може бути жодного громадянина країни-агресора.
- Чому в законі розділені питання Криму і Донбасу?
Ми однаково боремося за повернення Донбасу та Криму, але навіть в міжнародному праві ситуація визначається різною термінологією: Крим — анексований, на Донбасі — повзуча анексія і росіяни відмовляються визнати там свою присутність. Методологія повернення цих територій також буде різною.
- Чому за цей законопроект не голосували «Батьківщина», «Опоблок», «Самопоміч»?
Питання до них. Але воно риторичне…
P.S. Серед сотень дзвінків в ці дні один був особливо важливим для мене — від Володимира Павловича Горбуліна. Підтримав. Сказав, що найважче, це мати позицію і її публічно відстоювати в океані популізму. Але так правильно, бо так потрібно Країні.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Донбас, реінтеграція, Україна
