“У цьому будинку з 1978 до 2015 р. проживав український письменник, багаторічний очільник обласної організації НСПУ Євген Безкоровайний»,  — меморіальна таблиця з таким написом з’явилася кілька днів тому на будинку  по вулиці Пушкіна, 5.  

— У цьому будинку, у найзвичайнісінькому кам’яному лісі, в якому можна було загубитися щодня, жив поет. Поміж нас завжди жили і живуть люди, які бачать інший простір, інше небо, мають інше серце… Їх нарекли поетами,  — зазначив на відкритті меморіальної таблиці Євгену Безкоровайному начальник міського управління культури, поет та бард Олександр Смик.  — Сьогодні, у перший день після Покрови, тут зібралися усі ті, хто добре знав Євгена Івановича… Тут зібралася спілка людей, спілка однодумців, які вміють берегти пам’ять. Нічого нового вам не відкрию, коли скажу, що ми живемо доти, доки нас пам’ятають. Сьогодні сюди прийшли ті, хто пам’ятав поета  і пропустив через власне серце спілкування з цим харизматичним чоловіком, який мав велике і добре серце.

«Він був не просто письменником та очільником НСПУ, а й громадським діячем і журналістом… Він був гарним батьком, веселим чоловіком, надзвичайно відкритим та емоційним… Здавалося, що усе, до чого він торкався, розцвітало», — зазначив син Євгена Івановича Зорян.

«Це була людина-генератор, яка заряджала інших, —  поділився своїми спогадами поет Олег Герман. — Він любив Україну… Любив не напоказ, не бив себе кулаком у груди і не кричав “Слава Україні!”. Він просто сам ту славу щоденною та невтомною працею творив…»