Понеділок, 15 червня 2026
• Перша проща священничих родин до Зарваниці об’єднала понад 200 паломників • У Тернополі дружини полеглих воїнів висадили квітник пам’яті на честь Героїв • «Разом зайшли — разом вийдемо». Понад три місяці гвардієць тримав оборону і вивів поранених побратимів • Корупційний «конвеєр» в лікарнях Тернополя • У психоневрологічній лікарні Тернополя відкрили куточок духовної літератури • Російську мову вилучили з переліку захищених в Україні • У Тернополі влітку працюватимуть два луна-парки • На Тернопільщину приїхала молодь із прифронтової Харківщини • Зупинилося серце відомої лікарки з Тернополя • Галицький камерний оркестр виступить із благодійним концертом у Тернополі • Відкрито реєстрацію на відбіркові змагання «Ігри Ветеранів 2026» зі стрільби з луку, настільного тенісу та кросфіту • Відкрий свої «Ресурси»: у Тернополі відбулися 13-ті Наукові пікніки • У Тернополі в приміщенні ТЦК знайшли застреленим 46-річного чоловіка • Пройшов шість кілометрів. На Тернопільщині розшукали 6-річного хлопчика • Бенефіс Оксани Малінович: яскрава, багатогранна і натхненна • Перекинувся на саморобному тракторі… Смертельна аварія на Кременеччині • У Скалатському замку захисник України створив нову сім’ю • Тато загинув на війні, мама померла… Четверо дітей залишилися сиротами • У Теребовлі за день здали 45 літрів крові для військових • Дефіле у вишиванках в Тернополі і концерт просто неба
Його хотіла не одна дівчина, а він – лише свою «солодку Анничку»

Опубліковано: 10 Травня о 11:15 75


Гуцульська пара живе разом 71 рік.


87-річна Анна і 91-річний Танасій Замореняки із віддаленого карпатського села Великий Грамітний днями відсвяткували 71 рік подружнього життя!

У такому поважному віці обоє не сидять, склавши руки — утримують курей, корову, косять траву, сушать сіно. А пані Анна готує для великої родини свої фірмові страви — голубці та холодець.

Обоє народилися в рідному селі у заможних родинах. Якось Танасій дізнався про Анничку та пішов «у вивідки» — аби переконатися, чи справді Анна така гарна та роботяща, як про неї в селі кажуть.

– У ті часи парубки до дівчат соромилися ходити, — розповідає донька подружжя Параскевія. — Тато дуже боявся заходити до Анни, аби по селу плітки не ширилися.

Але ж так хотілося поглянути на красуню! І Танасій завітав у гості до дівчини. Мало говорив, сидів на краю лави та очей не зводив із Анни. Тоді дівчині було лише п’ятнадцять із половиною…

– І пропала парубоцька воля та спокій аж донині, — сміється пані Параска. — Танасій прийшов до свого тата і сказав, що хоче сватати Анну. А якщо батьки не погодяться, то піде з дому. Дід дав благословення. Моїй мамі також сподобався поставний, вродливий парубок, ще й письменний, бо ж закінчив сім класів. А мама ходила до школи лише рік — читати, писати та рахувати навчилася сама. Знаєте, на батька не одна дівчина задивлялася, але Бог подарував йому Анничку. Донині живуть щасливо.

Весілля в Анни й Танасія було велике. Наречена мала казковий одяг. Її плечі прикрашала біла вовняна накидка  — гугля, що було на ті часи ознакою неабиякої заможності.

Молодята почали господарювати в хаті Анни, де й донині живуть. А діточок їм Бог дав аж після дев’яти років спільного життя. Нині Замореняки мають доньок Параску й Василину, сина Василя, шестеро онуків та десятеро правнуків.

Танасій працював лісорубом, згодом  — лісником, Анна гнула спину в колгоспі, виховувала дітей, онуків, правнуків. А ще встигала шити, вишивати, варити, худобу й городи порати.  За словами пані Параски, батьки завжди жили у мирі й злагоді, хоча й бували суперечки та батькові ревнощі.

– Але мама — дуже розумна жінка, завжди батькові поступалася, — розповідає  донька. — І нині каже, що у Біблії написано, аби жінка чоловікові корилася. Це не означає, що треба все сліпо виконувати та своєї думки не мати. Але потрібно бути доброю, лагідною, деколи й хитрою. Тата мама дуже шанує, молиться за нього.  А батько без своєї «солодкої Аннички» також нікуди. Коли мама ще в молоді роки хворіла, він сам порався у господарстві, відправляв нас до школи і до мами в лікарню поспішав, аби побачити, аби за руку потримати, аби слово з її уст почути. Тоді і йому легше ставало, звідкись й сили бралися. Ці почуття батьки зберегли й досі.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Нещодавно опубліковане

У Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася перша проща священничих родин Тернопільсько-Зборівської архиєпархії...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:21


У Тернополі дружини полеглих захисників висадили квітник пам’яті на честь Героїв Романа Друзя та Петра Стечишина...


Рубрика: , , Опубліковано: о 15:45


За 114 днів оборони своєї позиції нацгвардієць 2 Галицької бригади Микола Колосовський пережив і побачив чимало...


Рубрика: , , Опубліковано: о 15:39


Серед чотирьох підозрюваних- завідувачка відділення, лікарі з експертної команди ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:03


У відділенні соматоформних розладів КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» створили куточок духовної та пізнавальної літератури...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:47



Теми дня
14 Червня
13 Червня
12 Червня