Цей 56-річний чоловік зі штату Юта (США) не тільки батько п’ятьох дітей, а й автор кількох бестселерів. У нього мільйони читачів, які з ентузіазмом зустрічають його повсюди, де відбувається презентація його чергової книжки. Однак, попри успіх у професійній сфері, він багато років боровся з серйозними проблемами в шлюбі. Про цей досвід Еванс розповідає на своєму офіційному сайті.
Моя старша дочка Дженна нещодавно сказала мені: «Коли я була маленькою, то найбільше боялася, що ви з мамою розлучитеся. Потім, коли мені було 12 років, я вирішила, що оскільки ви так багато сваритеся, то, може, навіть краще, щоб ви розійшлися». Потім вона усміхнулася мені й додала: «Чудово, що вам вдалося все це подолати».
Впродовж тривалого часу ми з моєю дружиною Кері боролися з подружньою кризою. Озираючись на прожиті роки, я не можу сказати, що нас насправді поєднало. Ми не були ідеальною парою. До того ж чим довше ми були одружені, тим більше, здавалося, загострювалися відмінності між нами. Ми все сприймали як взаємні атаки, будуючи між собою дедалі вищий мур.
Я був у промотурі однієї книжки, коли конфлікт між нами досяг апогею. Ми влаштували брутальну сварку по телефону, наприкінці якої Кері кинула слухавку.
Я сидів насамоті й відчував, як мене огортають гнів і розчарування. Я дійшов до краю. Тоді я звернувся до Бога. Я збунтувався проти Нього! Не знаю, чи крик до Бога можна назвати молитвою, чи ні, але, так чи інакше, я ніколи не забуду цього моменту. Під душем у готелі я кричав Богу, що мій шлюб був помилкою і що більше я цього не витримаю.
До того часу я утримувався від думки про розлучення, але страждання, на які прирікало мене продовження шлюбу, були нестерпними. Я не знав, що робити. Я не міг зрозуміти, чому шлюб із Кері був таким тяжким.
У глибині душі я знав, що Кері хороша людина. Я також був хорошою людиною. Чому ж тоді ми не могли порозумітися? Чому я одружився з людиною, яка так сильно відрізняється від мене? Чому вона не могла змінитися? Я кричав аж до втрати голосу й сил, а потім опустився на підлогу у ванній кімнаті й заплакав.
Коли я був на самому дні відчаю, то на мене зійшло ясне натхнення. «Ти не можеш її змінити, Ріку. Ти можеш змінити тільки себе». Тоді я почав молитися: «Якщо я не можу змінити її, Боже, то зміни мене!»
Я молився до пізньої ночі. Я молився наступного дня по дорозі додому. Я молився, коли переступив поріг свого будинку і зустрівся з байдужою дружиною, яка ледь позирала на мене. Тієї ночі, коли ми лежали в ліжку за кілька сантиметрів одне від одного, хоча насправді між нами була прірва, знову з’явилося натхнення. Я знав, що робити!
Наступного ранку, ще в ліжку, я повернувся обличчям до Кері й запитав її:
– Як мені зробити твій день кращим?
Кері поглянула на мене сердито:
– Що?
– Як мені зробити твій день кращим?
– Не можеш, — сказала вона. — Чому ти питаєш мене про це?
– Тому що це важливо для мене, — сказав я. — Я просто хочу знати, що я можу зробити, щоб твій день став кращим.
Вона подивилася на мене і сказала з насмішкою:
– Ти хочеш щось зробити? Прибери на кухні.
Вона думала, що я розізлюся. А я замість того, щоб злитися, встав і прибрав на кухні.
Наступного дня я запитав її знову:
– Як мені зробити твій день кращим?
Вона примружилася:
– Прибери в гаражі.
Я зробив глибокий вдих. Мене чекав напружений день, я знав, що вона навмисне дає мені таке завдання. Була спокуса вибухнути від злості, але замість цього я сказав: «Ок».
Настав черговий ранок.
– Як мені зробити твій день кращим?
– Ніяк, — сказала вона. — Будь ласка, припини мене запитувати.
– Вибач — сказав я, — але я не можу. Я пообіцяв собі. Що я можу зробити, щоби твій день став кращим?
– Чому ти це робиш?
– Тому, що ти важлива для мене, — сказав я їй, — і наш шлюб теж.
Щоранку я запитував її це, аж другого тижня сталося диво.
Коли я знову запитав Кері, її очі наповнилися слізьми, а потім вона почала гірко плакати. Коли дружина вже могла говорити, то сказала:
– Будь ласка, припини запитувати мене про це. Проблема не в тобі, а в мені. Зі мною важко жити, я не знаю, чому ти зі мною.
Я ніжно взяв її обличчя в долоні, щоби вона поглянула мені в очі.
– Тому що я люблю тебе, — сказав я. — Як мені зробити твій день кращим?
– Це я повинна тебе питати про це.
– Повинна, — сказав я. — Але не зараз. Поки що я повинен змінитися. Це дуже важливо для мене. Я люблю тебе. Як мені зробити твій день кращим?
Вона ніжно всміхнулася мені:
– Може, ми могли би провести деякий час разом?
Я усміхнувся їй у відповідь:
– Ні про що інше я і не мрію.
Я не переставав ставити їй це запитання протягом наступних кількох тижнів. Наші стосунки змінилися. Сварки припинилися, а пізніше Кері почала запитувати мене: «Що я можу зробити для тебе? Як я можу стати кращою дружиною?»
Стіна, що нас розділяла, впала. Ми почали проводити конструктивні дискусії про те, чого ми хочемо від життя і як можемо зробити щасливими одне одного. Ні, ми не знайшли панацеї від наших проблем. Я не можу також сказати, що сварки зникли повністю з нашого життя, але змінився їх характер. Вони не тільки стали рідшими, а й втратили свою колишню інтенсивність. Ми перекрили їм кисень, тому що вже не хотіли одне одного ранити.
Ми з Кері одружені понад 30 років. Я не тільки кохаю свою дружину, а й люблю її. Мені подобається бути з нею. Я хочу її. Я потребую її. З численних розбіжностей, які нас раніше розділяли, ми черпаємо сили. Ми навчилися піклуватися одне про одного і, що найголовніше, нам хочеться це робити. Мати того, хто супроводжуватиме тебе на життєвому шляху, — дивовижний дар. Я побачив, що шлюб може бути ліками від наших власних недоліків. А вони є у кожного.
Згодом я зрозумів, що цей досвід був даний не тільки для нас, а мав також послужити іншим. Запитання, яке кожен, хто перебуває у постійних стосунках, повинен ставити своїй коханій людині, звучить так: «Як мені зробити твій день кращим?» Це і є любов.
Справжня любов полягає не в пожаданні іншої людини, а в щирому бажанні її щастя, іноді навіть за рахунок власного. Справжня любов полягає не в тому, щоб викроїти іншого за нашим зразком, а в розширенні меж нашого прийняття і турботи, в активному пошуку його добра і комфорту. Все інше є не більше, ніж фарс, підшитий егоїзмом.
Я не кажу, що те, що сталося між Кері та мною, вилікує будь-який зв’язок. Я також не стверджую, що кожен шлюб варто рятувати. Але я особисто неймовірно вдячний за натхнення, яке прийшло до мене того далекого дня.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
