У Тернопільському міськрайонному суді 12 грудня відбулося слухання справи щодо вбивства 20-річного тернополянина Віталія Гнатишина та побиття його друзів двома мажорами. Трагедія сталася у ніч на 30 червня біля нічного клубу «Алюр». Тієї ночі Віталій святкував день народження. Сергій Терендех та Володимир Біляшевич безпідставно накинулися на незнайому компанію, яка чекала біля закладу на таксі. Терендех завдав двох професійних ударів Віталю в голову, а потім із Біляшевичем побили інших хлопців. Біляшевич погрожував пістолетом, одного із незнайомців вдарив рукояткою. Два удари стали фатальними для іменинника..

Віталія доправили до лікарні у стані клінічної смерті, лікарям дивом вдалося запустити його серце, але через дев’ять днів він помер, так і не прийшовши до свідомості. Нині резонансна справа — в суді. Слухає її суддя Юрій Дзюбановський. Щоразу на засідання приходять чимало небайдужих — родичі, друзі, однокласники та одногрупники Віталія. Обвинувачуваних підтримують їхні рідні, а ще — молодики спортивної статури. Батьки Терендеха ще не були на жодному засіданні, як заявив його адвокат Юрій Демкович, вони — за кордоном.
Після перегляду відеодоказів суд заслухав свідчення потерпілих — батьків Віталія та чотирьох його друзів. Кожен із них переповів ледь не похвилинно ту страшну ніч. Нападники діяли жорстоко, професійно і холоднокровно. Як не дивно, але вбивство Віталія слідство кваліфікувало як «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень». Можна тільки здогадуватись чому… Юридичне обґрунтування такої м’якої оцінки дій нападника — нібито у нього не було наміру вбивати, не планував злочину та ін. Звісно, досвідчений адвокат у «співпраці» зі слідством може довести все що завгодно. Ніхто не сумнівається й у здібностях захисника Терендеха — Юрія Демковича, який багато років пропрацював суддею в Тернопільському міськрайонному суді та Апеляційному суді Тернопільської області. Власне тому обвинувачуваний Терендех та його адвокат у суді вже не надто трудяться, бо найголовніше вже зробили — не допустили інкримінування за статтею 115 (умисне вбивство), яка передбачає значно більше покарання.

На засіданні 12 грудня сторони процесу переглянули ще одне відео з камери спостереження закладу відпочинку, на якому видно, як заходить Біляшевич з чорною сумкою через плече. У сумці був пістолет. На відео зафіксовано, як один із потерпілих вказує на нападника, як останнього перепиняє охорона, як прибуває поліція. Прокурор представив у суді сумку Біляшевича з його документами, грошима, ключами, а також — пістолет та магазин до нього. Щоправда, адвокат Біляшевича Максим Майка подав заперечення щодо можливості дослідження та використання пістолета як доказу у справі, оскільки він не був відкритий стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування. Натомість прокурор зазначив, що стороні захисту були відкриті всі матеріали досудового розслідування про що складені відповідні протоколи, які підписані адвокатами обвинувачуваних, тому заперечення Майки — безпідставне. Суддя Юрій Дзюбановський вирішив досліджувати даний доказ, а оцінку йому буде надано згодом у нарадчій кімнаті разом з іншими доказами.

— Віталієві виповнилося 20, ми дозволили йому відсвяткувати з друзями. Він був вихований, неконфліктний, ми навіть подумати не могли, що таке станеться, — сказав у суді батько Віталія Михайло Гнатишин. — Ми телефонували до нього, казав, що викликали таксі. Та коли незадовго його товариш повідомив, що лікарі борються за життя, обірвалося наше життя… Поїхали ми з дружиною до лікарні, подивилися на сина — не було жодних ознак життя. «Мені вдалося запустити серце!» — потішив нас лікар. Я телефонував до родичів, всі приїхали рятувати мого сина. Ми запросили головного нейрохірурга області. Обстеживши Віталія, він сказав лише, що все в Божих руках… Телефонували ми й до столичних та закордонних клінік, але сина не можливо було транспортувати, шансів зовсім не було… Жодна його клітина не працювала, тільки стукало серце. Донині чую той стукіт… На дев’ятий день його не стало… Досі не можемо повірити…
На запитання прокурора, чи Терендех просив вибачення, батько Віталія повідомив, що ні, згадав лише, як до лікарні навідувалися мати і сестра Володимира Біляшевича, перепрошували, плакали.
— Сиджу біля Віталія в реанімації, як раптом зайшла дівчина. «Як ви сюди потрапили?» — здивувався я, — розповів пан Михайло. — «Я — сестра затриманого», — відповіла. Я підняв простирадло з Віталія і промовив: «Подивіться на мою дитину. Кого тут було вбивати?» Це була сестра Біляшевича, вона плакала… У лікарні я бачив і його матір. Вони поступили по-людяному. Але, хлопче, навіщо ти ходив зі зброєю?.. А вбивця — нелюд.
— Хочу вибачитись і висловити щирі співчуття… — звернувся до батька Віталія Сергій Терендех.
— Бог тобі суддя. Життя — це бумеранг… — сказав пан Михайло.
Коли про події тієї фатальної ночі розповідала мати Віталія Гнатишина, присутні у залі плакали.

— Тоді я не лягала спати — чекала сина. Зателефонувала о 2.30 год., сказав, що ще трохи побуде і їхатиме додому. О 3.07 год. я знову набрала, підняв слухавку, сказав, що вийшли з друзями на вулицю і чекають таксі. Його голос мені здався стривоженим. За хвилину-другу я знову зателефонувала, і знову, але він вже не піднімав… У мене було відчуття, що щось не те, бо він завжди відповідав на дзвінки, — розповіла Галина Гнатишин. — Згодом зателефонував друг сина. Я запитала, чи Віталій живий. Сказав, що лікарі борються за його життя. Я почала кричати… Ми поїхали до лікарні. Зовнішніх ознак побиття на синові не було, тільки згодом з’явилися цяточки. Це свідчить, що були професійні удари. З того часу моє життя розділилося на «до» і «після». Я втратила дитину, яка вела мене вперед. Нині я не живу, а — беззмістовно існую. Вранці виходжу з дому, як робот, ввечері повертаюся ледве жива… Ніхто з рідних Терендеха не підходив до нас, не пропонував ні примирення, ні вибачень. Таке враження, що хлопець сидить у клітці, і в нього нікого немає. Його слова вибачення — це радше захист на свою користь, бо він зрозумів, що на волю вже не вийде. Він має понести максимальне покарання, бо тільки жорстока людина могла вбити…
Більше години давали покази і четверо потерпілих — друзів Віталія:
Віталій Галилуйко, Олег Кривий, Андрій Кашицький та Юрій Потоцький. Їхні свідчення були чіткі і однозначні. Хлопці розповіли, що першим до них підійшов Терендех, за ним — Біляшевич, і ні з того, ні з сього накинулися з кулаками. Усі підтвердили, що Терендех двічі вдарив у голову Віталія Гнатишина, після того потерпілий впав на траву. А ось Біляшевич вийняв пістолет, почав погрожувати, вдарив рукояткою по голові одного із компанії, розірвав йому футболку. «Ставайте на коліна, бо я вас вб’ю!» — погрожував, цілячись пістолетом в потерпілих. Хлопці кинулись утікати поміж будинками, інакше хтозна скільки би ще було жертв… Після того потерпілі повернулися на місце інциденту, викликали швидку, супроводжували Віталія до лікарні — він був у стані клінічної смерті. За якийсь час вони повернулися до «Алюру», щоб знайти нападників. Тієї ж ночі некерованих мажорів затримали, вони не втікати, не ховались… Терендех нині перебуває у Чортківському ЗІСО, а Біляшевич — під цілодобовим домашнім арештом.
На наступному засіданні заслухають свідків по справі, за списками їх — 11. Продовжать розгляд справи 28 січня о 15.30.