Колишній чернець хотів у суді захистити свою честь і гідність, апелюючи до образливої, на його думку, «Заяви Cиноду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу «об’явлень» с. Марії Баран, які поширює о. Антоній-Григорій Планчак», що була торік оприлюднена на сайті церкви. Позивач просив, щоб суд визнав інформацію недостовірною, а заяву було видалено з інтернет-ресурсу.

Найбільш образливими Григорій Планчак вважає наступні тези: «канонічні візити-перевірки виявили в обох монастирях факти великого зловживання духовним саном, що призвело до шкідливих наслідків для духовного життя, психічного і фізичного здоров’я багатьох людей», «особи, які їх поши-
рюють, маніпулюють поняттями чернечого послуху та духовного проводу», «ці «об’явлення» суперечать вірі та навчанню Церкви і монашій традиції, про що прагнемо повідомити духовенство, монаство і мирян нашої Церкви», «подаємо до відома, що с. Марія Баран і о. Антоній-Григорій не можуть більше від імені Церкви надавати духовний провід вірним і розповсюджувати будь-які «об’явлення» чи «послання». «Від імені УГКЦ просимо пробачення у тих, хто постраждав від обману «об’явлень» чи кому було завдано духовної кривди або шкоди психічному чи фізичному здоров’ю».

Три місяці тривало слухання справи, проте до розгляду по суті не дійшли, оскільки адвокати-представники УГКЦ клопотали про закриття провадження, аргументуючи тим, що світський суд не може давати оцінку питанням, що стосуються внутрішнього життя церкви. Суд прислухався.
«Позов Планчака не підвідомчий цивільному суду, бо у випадку його задоволення суд повинен встановити наявність складу правопорушення, зокрема, що інформація є правдивою і мала місце. Спір виник всередині УГКЦ, тому регулюється Кодексом Східних церков, а не цивільним законодавством», — наголосила адвокат Катерина Ходюк.

«Якщо мова іде про релігійну громаду і священнослужителів, то суд загальної юрисдикції не має права розглядати такі питання. Норми Цивільного кодексу не можна застосовувати в церковних справах навіть щодо захисту честі та гідності. До того ж особа мала право на відповідь, але не скористалася ним», — зазначила адвокат Оксана Притула.

«Предметом позову є заява Синоду єпископів УГКЦ, яка за своєю суттю є повчальною. Синод єпископів діє згідно з церковними правилами, канонами Східних церков, що надає право і навіть обов’язок висловлювати свою думку щодо тих чи інших ситуацій, які відбуваються в лоні церкви. Власне тому ця заява є нічим іншим, як церковним застереженням вірянам. Якщо в цивільному суді будемо з’ясовувати, що є достовірним у справах віри, тоді, очевидно, переберемо компетенцію іншої інституції — церковної», — висловив свою позицію адвокат Устим Хаварівський.

Інтереси Григорія Планчака в суді представляла адвокат Стефанія Осадчук.
«Тезу про те, що спір непідвідомчий суду, вважаю антиконституційною, бо честь і гідність людини є абсолютним правом, даним Конституцією України. Предмет спору визначений, характеризує цивільно-правові відносини і регулюється законодавством. Позиція, що це є втручання в діяльність релігійної організації, є безпідставною. Позов пред’явлено від фізичної особи Планчака Романа, а не монаха чи священика. Те, що він має інший статус, не перешкоджає йому як фізичній особі захищати честь і гідність від інших осіб, хоча вони теж мають церковні статуси», — зазначила Стефанія Осадчук.
Взявши до уваги позиції сторін, суддя Любомира Сливка винесла ухвалу про закриття провадження. Очевидно, колишній монах подаватиме апеляцію.

«З описаних у позовній заяві обставин вбачається, що спір у даній справі виник між позивачем як священнослужителем та релігійною організацією в особі її представницького органу Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, тобто всередині церкви. Суд не вправі давати оцінку метафізичним явищам (явищам нематеріального світу) щодо їх достовірності. Оцінити вказані доводи та дати відповіді на питання, котрі виникають в цьому процесі, без дослідження канонічних догм УГКЦ неможливо. У випадку, якщо ці дії таки будуть здійснені державою і судом, як представником однієї із гілок її влади, це однозначно свідчитиме про втручання останньої в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функції церковного суду, що є неприпустимим, позаяк порушує Конституцію України та Закони України», — йдеться в ухвалі суду.