«Якою є ціна брехні?» – з цього запитання починається серіал НВО «Чорнобиль». Минулого тижня світ побачив його останній епізод.
Вихід американсько-британського серіалу «Чорнобиль» викликав справжній фурор у кінематографі. Художня історія про атомну катастрофу на теренах України стала найпопулярнішою у світі ще до повного виходу серіалу. Він став найрейтинговішим серіалом за всю історію кіно, отримавши найвищу оцінку глядачів. Британський оглядач ізраїльського видання Gareth написав: «На тлі «Чорнобиля» – «Гра престолів» має вигляд комедії».
В основу екранізованої розповіді лягла книжка лавреатки Нобелівської премії з літератури Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього».
Мінісеріал розповідає реальну історію перших хвилин, годин і днів після аварії на Чорнобильській АЕС, історію людей, які брали участь у ліквідації наслідків, і намагається дати відповідь на запитання, що ж все-таки сталося.

Сценарій фільму тягне нас у саме пекло

Хоча на адресу творців серіалу разом із захопленими відгуками вистачає й негативних коментарів, мовляв, там купа перекручених фактів і домислів, сценарист серіалу Крейг Мазін переконаний, що своєї мети вони досягли. «Оскільки наш серіал має за мету вшанувати пам’ять усіх постраждалих та загиблих внаслідок Чорнобильської катастрофи, ми дуже багато працювали над тим, щоб максимально відтворити всі культурні подробиці», — зізнається він.

І їм це вдалося.

«Акторська гра вражає, кожна сцена виглядає достовірно і занурює в радянські 1980-ті, — пише один із британських оглядачів. — Люди живуть у безбарвному світі, який рідко виходить за межі похмурої зелено-сіро-коричневої палітри. Коли я починав дивитись «Чорнобиль», думав, що знаю цю історію. Тепер розумію, що ні. Крейг Мазін написав дуже точний і напружений сценарій, але річ не в тім. Він переносить вас туди, тягне у саме пекло, нічого і нікого не шкодує. Не розважає і не дивує. Він хоче, щоб ви відчули цю історію зсередини, щоб ви замислились. Іронія в тому, що якби на підтримку і модернізацію Чорнобильської АЕС витратили стільки ж часу, зусиль і грошей, скільки на цю стрічку, трагедії можна було уникнути…»

Знімали у Литві, бо там пільги для іноземців

Серіал «Чорнобиль» отримав багато позитивних відгуків за детально відтворені картини побуту Радянського Союзу 80-их років. Автомобілі і одяг, зачіски та інтер’єри мали бути не просто, як в СРСР, а як в СРСР саме 1986 року. Побутові предмети і радянський одяг скуповували на секонд-хендах і барахолках, для зйомок реставрували радянські автомобілі.

«Щоб знайти автентичні локації, творці серіалу відправилися до країн з радянською історією», — розповідає про роботу над «Чорнобилем» продюсер серіалу Сенна Уоленберг. Про Україну як місце, де все сталося, творці серіалу думали у першу чергу. Але тут не діють податкові пільги для іноземних кіновиробників, як у Литві, зокрема, у Каунасі і Вільнюсі, де й зняли 70% серіалу. Проте українські місця у серіалі впізнати також можна, зокрема, київський Поділ, Оболонь, Хрещатик, будівлі Київської держадміністрації, Київського політехнічного інституту, НАУ, фізичного факультету університету ім. Шевченка і, звісно ж, Прип’ять.

Хоча велика частина натурних зйомок в серіалі відбувалася на Ігналінській АЕС у Литві, яка має реактори схожого типу, що і Чорнобильська, кадри з ЧАЕС в серіалі — це витвір київської студії Postmodern digital. Види станції, території навколо неї — це комп’ютерна модель, що створювалась ще у 2013 році для іншого серіалу про Чорнобиль — «Мотильки».

HBO використало українську комп’ютерну графіку, допрацювавши її. До слова, за спецефекти у 2014 році український серіал «Мотильки» номінували на престижну голлівудську премію VES Awards, яку називають «Оскаром» у світі візуальних ефектів, але нагороду тоді отримала «Гра престолів».

Коли людина починає гратися в Бога, стається Чорнобиль

Поки туристичні компанії ловлять хайп і розробляють нові екскурсії у зону відчуження за мотивами серіалу, бо сюди вже рвонули купа іноземців, ліквідатори та дослідники  аварії на ЧАЕС коментують зображені події та характер прототипів. Хтось зауважує, що художнім персонажам не варто було давати імена реальних людей, тим паче, що дехто з них ще живий. Хтось запевняє, що працівники, які у серіалі зображені розгубленими і перестрашеними, насправді діяли рішуче, сміливо і кидалися вперед. Хтось обурений, що такі моменти, як споглядання аварії з мосту, голі шахтарі чи лиходій Дятлов, який у серіалі змальований, наче віртуозний витвір пекла, взагалі жодного стосунку до реальності не мають. Та, попри те, усі вважають цей фільм цінним. Тому що на даний момент це найпотужніше кінематографічне висловлювання на тему Чорнобиля. І вперше за 33 роки, відколи сталася аварія, про неї з такою силою заговорили в усьому світі.

Так чи інакше, а при перегляді «Чорнобиля» важливо пам’ятати, що це, нехай і прискіпливо відтворений за реальними подіями, а все ж художній твір зі своїми засобами і прийомами. І якщо глибоко вдуматися, за страшною розповіддю про найбільшу техногенну катастрофу в історії людства, чітко «читається» застереження, що трапляється, коли людина починає гратися в Бога і лізе туди, куди лізти не варто. Чорнобиль — це скринька Пандори, яка дивом не розчахнулась повністю.