Саме такими були і є молоді націоналісти. Це люди, котрі звикли робити, а не говорити. Свого часу українська поетеса, інтелектуалка, одна з чільних провідників ОУН Олена Теліга сказала: “Перед нашою молоддю стоїть блискуче завдання – стати батьками майбутнього своєї нації. Хай же ж вона не зрікається цієї чести”.

30 червня 2019 року ми відзначаємо дві дати. Це День молоді і річницю Акту відновлення Української державності у 1941 році. Остання подія напряму пов’язана з молоддю. Адже відновлення української державності проголосило молодіжне крило націоналістів. Зробили вони це попри геополітичні перепони. Попри застереження набагато сильнішого супротивника. Розуміючи загрози. Більшість з причетних до Акту відновлення Української державності потрапили до німецького концтабору Заксенхаузен, де перебували до кінця війни. Інші пішли у підпілля і продовжили нерівну боротьбу у лавах УПА та ОУН. Проте саме в цьому документі проголошено тяглість ідеї української державності. Адже в Акті наголошувалося, що Українська держава є наступницею Української Народної Республіки 1918 року. А державні символи УНР останній президент республіки у вигнанні Микола Плав’юк передав першому президентові незалежної України у 1992 році. Тим самим націоналісти намагалися підкреслити, що у 1991 році відбулося відновлення Української держави, правонаступниці УНР. Але основу цьому акту було закладено ще у далекому 1941 році молодими.
У 2014-ому десятки молодих патріотів пішли на кулі з дерев’яними щитами, а тоді тисячі взяли до рук зброю, щоб захищати свою країну у час, коли суспільство було шоковане агресією Московії. Україна отримала шанс вижити.
У молодому віці у тебе завжди є вибір. Діяти або не діяти. Брати відповідальність на себе або ж чекати і сподіватися на кращі часи. Проте, якщо ти націоналіст, то мусиш діяти. Бо хто це зробить, крім тебе і побратимів?
Майже десять років тому для мене особисто також був період роздумів. Тоді вирішувалося питання щодо висунення на посаду міського голови. Було лише два варіанти: або спостерігати стагнацію рідного міста, або діяти разом з побратимами. Я обрав дію. І сьогодні не шкодую про це. Видно перші результати роботи, видно розвиток. Тернопільська громада у питаннях самоврядування, відкритости влади, енергоефективности, впровадження інновацій досягла багато. Десять років тому все виглядало зовсім не так. Було багато застережень і побоювань. Але ми пам’ятали слова Степана Бандери: “Наш обов’язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань, щоб і инші робили якнайбільше”. І ми робили. Подекуди це була непомітна і монотонна робота. Але вона має сьогодні результат.

Сергій Надал,міський голова Тернополя