Нарешті можна буде розгорнути газету без ризику побачити величезну “верету”, присвячену рекламі чергового політичного рятівника. Нарешті можна увімкнути телевізор і — не почути в ньому потоків самовихваляння й не побачити гордовито піднятих голів і випнутих грудей (хоча у таборах володарів місць у першій п’ятірці це, безумовно, спостерігається). Аж трохи дивно, як на перших порах вдасться обходитися без всього цього, адже звиклося…

Нарешті вуха не чують, а очі не бачать нескінченних фраз про «мудрий народ», за яким завжди «вирішальне слово». В даному випадку доречніше говорити про половину цього народу, адже явка на вибори ледве дотягує до 50 відсотків. Цікаво, якої тепер думки про отой мудрий народ, приміром, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок, його тезко Ляшко чи Ігор Смешко? Вони все ще дотримуються її чи, може, навпаки — згадують нині отой самий народ словами й фразами, що ніяк не вкладаються в рамки проєкту закону про “антиматюкацію”?
Втім, особливо засмучуватися їм усім навряд чи варто — вони й так успішні публічні особи, топ-гравці на українському політичному полі. Тільки, думається, варто їм взяти до уваги одну своєрідну «пораду стороннього». А саме: нехай уникають під час своїх майбутніх політтурне країною і виступів у ЗМІ надто часто вживати патетичні вислови на кшталт «вірю в мудрість народу», «з Україною в серці» і цілої серії подібних зразків з передвиборчого арсеналу Віктора Андрійовича. Бо, як свідчать спостереження, їх надмірне вживання може давати зворотний ефект.

Мудрості отого народу в даному випадку вистачило якраз настільки, щоб всі вони… «пролетіли» мимо зали Верховної Ради. Це, звісно, не трагедія і навіть не драма – просто такий собі політичний трафунок. “Маємо те, що маємо”, авторство якої помилково приписується Леоніду Кравчуку — за прихильної згоди останнього) найповніше відображає сутність нинішніх виборчих перегонів. Отой народ, може, не такий уже й великий і мудрий, якщо животіє у своєму нинішньому становищі, та все ж достатньо метикуватий, щоб скрутити дулю в кишені. Одягнутій про людське око вишиванці. Рекламно-політичним відвідинам лікарень і сиротинців. «Ура-патріотичній» фразеології й зовсім не таким красивим реальним справам, що ховаються в затінку квітастої риторики. А головне – пустопорожнім обіцянкам, яким давно вже час спорудити “монумент ганьби” на головному майдані країни…
Серед повноводдя оцінок перших підсумків виборів запам’ятався анекдот, що його розповів політтехнолог Дмитро Раїмов з приводу, здається, висування кандидатур на майбутні посади в уряді та парламентських комітетах: “У зв’язку з вакантною посадою декана всім кафедрам висунути свої члени й разом з висунутими членами прийти на збори”. Остаточний підрахунок, в тому числі й по “мажоритарці”, а також процедура “висування членів” ще попереду…