У сім місяців вона разом із мамою «ходила» до педуніверситету, і поки мама-біолог писала дисертацію, крихітна доня вбирала у себе атмосферу науки. У п’ять років вона уже читала казки своїм одноліткам у дитячому садочку, а у дванадцять і сама… стала авторкою дебютної збірки поезій! Нині їй лише 17, а вона уже встигла об’їздити півсвіту, представляючи Україну на різноманітних наукових конкурсах та конференціях. Переможниця десятка все-
українських та лауреатка кількох міжнародних конкурсів, наша землячка, випускниця Української гімназії імені І. Франка (золота медалістка, звісно ж!) Надія Касянчук нещодавно побувала на «Genius Olympiad’2019» — «Олімпіаді геніїв» у США, де разом із ще чотирма такими ж мегарозумниками зі всієї України представляла власні наукові розробки. І хоча дівчина не дуже любить, коли щодо неї застосовують слово «геній» («Генієм себе ну зовсім не вважаю, просто мені з дитинства хотілося досліджувати світ – розбиратися що, як, де і чому», — пояснює свою любов до науки сама Надя), все ж віримо, що про нашу геніальну землячку ми почуємо та писатимемо ще не раз! А поки що вона розповіла «НОВІЙ…» про…

Про «Олімпіаду геніїв»

—  Олімпіада тривала 17-22 червня в американському місті Освего.  Загалом  змагання відбувається за номінаціями: фундаментальна наука, інженерія, мистецтво, творче письмо, дизайн та розвиток бізнесу. Україну на Олімпіаді геніїв представляли п’ятеро учнів Малої академії наук, з них двоє – тернополяни. І представляли дуже успішно! Ще один учасник з Тернополя —  Петро Волошин посів четверте місце, представивши свій проєкт  «Застосування квантових обчислювальних систем для дослідження моделей квантової статистичної фізики». До слова, «срібло» на цьогорічній Олімпіаді геніїв  здобув  українець, школяр Андрій Горбонос з Дніпра.

— Через поїздку на «Олімпіаду геніїв» у США я пропустила випускний в гімназії, але отримала неймовірні та незабутні враження, — розповідає Надя. — У США я презентувала дослідження про вплив наноматеріалів, а саме нано-Zn0 на молекулярний склад живих організмів, а саме мідій.  Це важливо тому, що ця речовина використовується всюди — від косметології до важкої промисловості,  а от її вплив на довкілля чи навіть людей не досліджується. Я   досліджувала, як елементи в косметиці впливають на молекули організмів, на процеси старіння, мутацію і навіть зміни в ДНК у потомства. Під час дослідження ж ми визначили, чим загрожує використання нанооксиду цинку, показали, що є менш шкідливі його форми. Окрім олімпіади, ми з командою Малої академії наук України відвідали ще три міста —  Нью-Йорк, Вашингтон і Х’юстон. Америка —  це не просто зовсім інший континент, це інший світ.

І за два тижні там ми встигли побачити досить багато – хоче це навіть не 1% того, що ще варто відвідати. Окрім нових міст та вражень, були ще й нові знайомства, надзвичайно цікаві та непересічні люди – і  кожен залишає щось після себе. У  нас була зустріч у головному офісі ООН у Нью-Йорку, а також зустріч  з науковцями із Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору — NASA.  Після повернення зі США я полетіла у Великобританію, де взяла участь у  навчальному візиті до Francis Crick Institute в Лондоні під керівництвом   Sir Paul Nurse —  лауреата Нобелівської премії 2001-го в галузі медицини та фізіології, а згодом подалася до Німеччини, де в науковій лабораторії продовжую дослідження, збираючи необхідну базу, яка ляже в основу наукової роботи.

  Про ідеї для NASA

 — Після представлення робіт «Genius Olympiad’2019  у США нас,  конкурсантів з України, запросили в науковий центр NASA на представлення нових розробок. Власне під час представлення спеціальних колб, всередині яких відбувалися хімічні реакції, мені спало на думку кілька ідей. Зокрема, чи можна зробити так, щоб у колбі для різних реагентів були різні умови, наприклад температура, адже це досить важливо для хімікатів.

Ми почали обговорювати, «брейнштормити» —  і науковиці NASA  це дуже сподобалося, вона навіть занотувала наші ідеї для можливого їх втілення у майбутньому. Вона ж розповідала про можливі стажування та програми в NASA, до яких можна долучитися, — усім учасникам дали координати наукового центру NASA з пропозицією надсилати своє резюме для участі у відборі на кількамісячне стажування з перспективою розвитку своїх проєктів.

Про поезію та біологію

— Поезія, яку пишу, – не просто захоплення, вона важлива для мене, бо допомагає розібратися в собі та поділитися власними думками з іншими. Іноді беру участь в різних літературних вечорах, фестивалях і мені це справді подобається. Чи легко поєднувати любов до біології та літератури? Як би це дивно не звучало, але вони взаємодоповнюють одна одну: література допомагає створювати оригінальні асоціації для запам’ятовування великого обсягу інформації, а біологія – творити щось нове в літературі…

Збірки, які друкувалися (Надя —  авторка двох поетичних збірок, — авт.)  вважаю поки що «пілотними». Першу надрукували батьки  як подарунок на день народження  — мені тоді було років 12 і, чесно кажучи, зараз навіть соромно буває це перечитувати. (Сміється, — авт.)  Але все ж  це був важливий період і без тих перших віршиків зараз би нічого не було. Другу надрукувала прицільно для Всеукраїнського конкурсу-захисту МАН у секції літературної творчості як роздатковий матеріал. І якось на своїй сторінці в Instagram та каналі в Телеграмі з власними віршами (@innerpoetry, раптом що) написала, що маю кілька примірників, якщо комусь цікаво. І, на моє здивування, написали дуже багато людей, як знайомих, так і не дуже – тож довелося додруковувати ще багато. Але вважаю, що моя перша «серйозна» збірка ще попереду…

Про бажання популяризувати українську науку

Любов до науки у Наді «спадкова», адже зростала у «науковій» родині батька-фізика та мами-біолога.

— Те, що батьки науковці, значною мірою вплинуло на мене та мій світогляд. Вони змалечку прищеплювали мені любов до навчання, показували, що вчитися можна не лише вдома за книжками,  а й всі знання можна застосовувати на практиці, робити рутинний процес навчання цікавим… Відтоді пішло-поїхало… (Сміється, — авт.) А з підтримкою сім’ї, школи, друзів все дається набагато легше… Я і ЗНО склала на високий бал — від 189 до 195 до балів з 200 можливих, не користуючись послугами репетиторів.  Також отримала додаткові бали за конкурсні роботи з біології та літератури в Малій академії наук. Завдяки цьому нині я студентка Київського політехнічного університету, у майбутньому планую займатися  молекулярною біотехнологією. Мене часто запитують, чи не думала я про навчання за кордоном, проте, як на мене, хорошу освіту в Україні здобути цілком реально, особливо теоретичну базу. Тим більше, хочеться все ж розвивати нашу науку, показати, що це можливо. А черпати практичний досвід в інших країн хочу і сподіваюся, що буду: нині є велика кількість різноманітних проєктів, завдяки яким можна подорожувати та розвиватися, і стати їх учасником може кожен: не важливо, чи ти школяр, чи працівник Гарварду, головне – бажання та наполеглива праця…