12 серпня у Польщі загинув 25-річний ветеран АТО Андрій Савчук із Чорткова. Трагічний випадок стався в околицях Тарнувка у Полковіцькому повіті під час робіт на розширенні водосховища Желязний Мост. Нашого земляка смертельно травмувала вантажівка. Помер на руках у свого батька пана Ярослава, який був за кордоном разом із сином. П’ять місяців тому вони поїхали до сусідньої країни на заробітки, працювали там водіями вантажівок.

Польські правоохоронці розпочали кримінальне провадження, проводять слідчі дії. Наразі встановлено, що поблизу двох вантажних автомобілів у момент нещастя стояли українські заробітчани. У якийсь момент із незрозумілих причин один із «Мерседесів» скотився вниз і придавив Андрія…
Рідні загиблого з дня на день очікують на тіло сина… Збирають гроші на перевезення праху, водночас не хочуть вірити у те, що сталося… Похорон має відбутися 23 серпня. Батьки вирішили поховати сина у рідному селі Гадинківці Гусятинського району. Проведуть його в останню путь з почестями як Героя України. Попрощатися з ветераном АТО приїдуть його побратими, друзі, небайдужі мешканці краю.
На передовій Андрій воював два з половиною роки у складі 54-ої бригади. Його позивний — «Сава». На жаль, його біографія коротка. Навчався у Чортківській ЗОШ №5, вищому професійному училищі. У 2015-ому році свідомо і відповідально вирішив іти захищати Україну від загарбника на Донбасі. Не раз був за крок від смерті, але повернувся з війни живим. Та підступна смерть знайшла його на чужині…

— У п’ятницю буде похорон, приїдуть побратими. Батько був біля Андрія, та не зміг його вберегти. Син помер на його руках, — розповіла «НОВІЙ…» мати загиблого учасника АТО Ольга Йосипівна. — Я щодня говорила з Андрієм. «Бережіть себе! Ви в мене одна!» — казав мені. Вони з батьком працювали водіями на вантажівках. Чоловіка привезли додому, він досі у стані шоку, йому колють заспокійливі. Я теж щодня на ліках, мало що усвідомлюю… Про обставини трагедії знаю тільки зі слів чоловіка, а він нині небагатослівний. Відомо, що 23 серпня правоохоронці мають проводити слідчі дії. Винуватця аварії не відпускають. Чоловік, що був за кермом фатальної вантажівки, теж із Чортківського району. Ні він, ні його рідні не телефонували до нас, не висловлювали співчуття. Розповідають, що Андрій стояв біля свого авто, а той водій дав задній хід і притиснув його… Не знаю, чи він не бачив, чи що таке сталося… Врятувати було неможливо — тріснуло серце, посинів… Медики швидкої лише констатували смерть… Співчутливо поставився поляк, у якого працював син, — телефонує до мого чоловіка, підтримує морально, хоче приїхати на похорон.

Коли Андрій був на війні, я день і ніч плакала, молилася за нього, з переживань потрапила в кардіологію. То були дуже важкі два з половиною роки… Син був поранений, лежав у госпіталі. Тоді тривали страшні бої. Якби він загинув, то хтозна чи його б знайшли в уламках обгорілої техніки… Дивом вижив, повернувся додому. Андрій був дуже добрим, турботливим сином, бракуватиме нам його…

Сестра загиблого Ольга написала сумні рядки на спомин про брата.

Мій славний брате,

добрий брате,

Ти надто скоро відлетів,

Залишив рідних, близьких,

 хату…

Невже ти жити не хотів ?

Чому забрав тебе Бог рано?

Душа твоя в небесній млі.

Настала вічність

невблаганна —

Залишитись в сирій землі.

Ой, не набулись ми з тобою,

Ще скільки було мрій, думок…

Прийшов зненацька,

як з грозою,

Той фатальний дзвінок.

Не встигли ми

наговоритись, — 

Тебе забрала чужина.

І не могло таке й приснитись:

Біда прийшла така страшна.

Я згадую дитинство наше

і літа дорослі.

Швидко час тече…

Та пам’ятати буду завжди

Твою підтримку і твоє плече.

Ти вмів пораду добру дати,

Старавсь, чим міг,

допомогти,

Привітне слово всім сказати,

З ким був і зустрічався ти.

Я мріяла: в родиннім колі

Разом зустрінем ювілей…

Прости мені, мій рідний

брате,

Прости мені за все, за все…

Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: загинув, заробітчанин, Польща, учасник АТО, Чортків