Місто вогнів, місто натхнення, місто художників і… ще одне місто на мапі світу, де уже побували картини бережанського художника Олега Шупляка! Це ми, звісно ж, про Париж, де нещодавно, 18 жовтня, відкрилася виставка нашого знаного земляка. Так, уродженця Бережан Олега Шупляка знають не лише в Україні, а й далеко за її межами: його картини їздили до США, Італії та Іспанії, Англії, Польщі, Угорщини, Данії, Португалії і навіть у Таїланд… А цими днями митець узявся — причому дуже й дуже успішно — підкорювати Париж!

— Виставка відбулася в культурно-інформаційному центрі при посольстві України у Франції ( Centre Culturel d’Ukraine en France), — розповів «НОВІЙ…» пан Олег. — До речі, цікава деталь — цей центр розташований у колишньому особняку відомого актора Алена Делона… Виставка відбулась на запрошення посольства України у Франції. Ініціатором є Люба Любчик, з якою ми познайомились на міжнародній конференції української діаспори, що відбувалася цьогоріч у Греції. Пані Люба звернулась у посольство з ініціативою щодо виставки. Як виявилось, у посольстві є багаторічні шанувальники моєї творчості, тому з радістю відгукнулись на пропозицію. Організаційними питаннями займались співробітники посольства Ярина Малик і Наталя Кочубей. Я вдячний їм, та іншим людям, які допомогли організувати виставку.

У Париж я привіз 20 робіт із серії “Двовзори”. Це картини — оптичні ілюзії з подвійним, а то й потрійним змістом. Я розпочав роботу над цією серією ще будучи студентом, у 1991 році. Нині вона налічує біля 200 різних сюжетів, складається із різних циклів — «Видатні художники та люди», «Рідна земля», «Український космос»… Чому «Двовзори» — бо, аби їх розшифрувати-розгадати, варто глянути, як мінімум, двічі. (Хоча, від себе додамо, яке там двічі? Їх можна розглядати безкінечно… От парижани і гості міста і «розгадуватимуть»: матимуть час ще до кінця жовтня, доки триватиме виставка, — авт.)
«Двовзори» (англійська назва виставки — “IMAGINARIUM”, від слова «уява») — це, власне, нагода для публіки, яка завітала на виставку, не лише оцінити уяву художника, а й застосувати свою. Але у «Двовзорах», які сприймаються як моя «візитівка», немає ілюзії просто заради ілюзії. Для мене як автора важливо, щоб у моїх творах люди бачили не тільки поверхневу ілюзію форми, але і закладену в них гру смислів, їх філософський підтекст. Зрештою, подвійний зміст «Двовзорів» є не тільки у формі: вони про те, що у всьому, що ми бачимо, слід шукати нові смисли.

А ще мені як художнику важливо було бачити живу, щиру і непідробну реакцію публіки — побачити її дорого вартує!
«Побувала на виставці видатного українського художника Олега Шупляка “Двовзори”. Просто слів бракує, щоб висловити своє захоплення і враження від побаченого, незвичайні полотна передають глибокий подвійний зміст, який майстерно відтворює автор, людській фантазії немає меж. Дякую пану Олегу за можливість наживо побачити його роботи, подальшого творчого натхнення і нових шедеврів», — поділилася враженнями від відвідин виставки Мар’яна Кармазин-Коваль.

«Для сьогоднішньої мистецької атмосфери найбільше пасували слова Леонардо да Вінчі: «Живопис — це поезія, яку бачать, а поезія — це живопис, який чують». В Українській школі Святого Володимира в Парижі ми мали чудову нагоду зустрітися з талановитим українським художником Олегом Шупляком, художні полотна якого дивують цілий світ, — написала на своїй сторінці у Фейсбуку пані Люба Любчик. — Серії робіт «Двовзори», «Рідна земля», «Український космос» не можуть залишити байдужими навіть найвибагливіших поціновувачів мистецтва. Це те, що на генетичному рівні «зашито» у свідомості українців!»

До слова, помітив, що хоч і більшість моїх робіт з українським національним забарвленням (скажімо, у циклі «Рідна земля» картини теж з подвійним змістом, проте я застосовую наші національні символи — такі звичні як бандура, вишиванка, лелека або навіть простий гладущик у незвичних смислових ракурсах, щоб люди побачили ці символи по-новому), людьми інших національностей вони сприймаються з однаковою цікавістю. Я мав можливість спостерігати реакцію людей на моїй персональній виставці торік у Бангкоку, і цьогоріч у Парижі бачу те ж саме…

У вівторок, 22 жовтня, частину виставки було представлено на урочистому прийомі з нагоди Дня Незалежності України в посольстві України в Франції, — його перенесли на жовтень.
А оскільки нагода для паризьких «вакацій» трапляється не часто, то мені, звичайно ж, хочеться побачити якнайбільше. Тим більше, що у Парижі кожна будівля має цілу історію, кожна вуличка залишила в собі пам’ять про відомих художників та акторів. Неймовірні враження залишилися від відвідин величного, розкішного Лувру. Півторагодинна черга перед входом — це нам ще дуже пощастило… Музей д’Орсе — просто щось неймовірне! До чого не можу звикнути — отак ідеш собі по вулиці, заглянув у вітрину, а там — полотна Шагала. Зайшов усередину непримітної галереї, а там Ів Кляйн і Джефф Кунс… Або в холі будинку мерії — несподівано два величезних Утрілло. А далі, на площі — грандіозна виставка-інсталяція просто неба чи артоб’єкт у скверику… Ну, це ж Париж, він вміє здивувати на кожному кроці!