Її голосом, її душею оживає не лише пісня, а й серця тих, хто слухає. Одразу відчуваєш – людина, в якої немає власного багатого внутрішнього досвіду переживань, розчарувань та просвітлень, так не заспіває. Тут ніяка уява не допоможе. Цей спів – через серце, від серця. І до серця. Арії найтендітніших душевних рухів, найглибших переживань за межами слів – ну, а як ще сказати про її спів?

У неділю, 17 листопада, солістка Тернопільської філармонії Наталя Присіч запрошує усіх на свій сольний концерт. Концерт відбудеться за участю Наталії Бойко та академічного симфонічного оркестру (головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль), ведуча – заслужена артистка України Адріана Онуфрійчук.
Її сольні концерти – завжди велике свято для поціновувачів класичної музики. Тим більше, що цього разу співачка приготувала для своїх шанувальників нову, унікальну та надзвичайно цікаву програму.
— Це дуже складна, передусім технічно, програма, різнопланова, різноконтрасна, — зазначає Наталя Присіч. — Концерт складатиметься з творів Верді, Пуччіні, Бізе, Массне, Деліба, Чапі, оперних арій, які не лише в Україні, а й у світі мало хто виконує, бо це «вищий пілотаж», як-от арія Магди з опери «Ластівка» Джакомо Пуччіні. Мене багато хто запитував — навіщо, мовляв, ти береш такі складні твори? На що відповідаю: бо не можу обманювати свого слухача… Не хочу понижувати свою планку, повторюватися у тому, що вже виконувала, – хочу тішити щоразу новими, неповторними творами…
Оперний спів – то твори світового масштабу різними мовами. Звичайно, найріднішою є українська пісня. Але на сольному концерті звучатимуть твори аж шістьма мовами — італійською, німецькою, французькою, іспанською, англійською та португальською. Завершуватиму концерт своєю, так би мовити, «візитівкою»: арією Наталки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка. Ще одна «родзинка» концерту — дует з солісткою філармонії Наталею Бойко — разом ми виконаємо уривок з опери Жака Офенбаха «Казки Гофмана» Баркарола. Для мене це своєрідний творчий експеримент, адже я ще не співала у дуеті з жінкою і вдячна Наталі, котра погодилася на мою пропозицію. Узагалі, доземний уклін усім тим, хто допомагав мені впоратися із підготовкою до концерту, «підтягти» вимову та фонетику, концертмейстру Наталі Барилко, нашим чудовим оркестрантам, котрі щодня репетирують зі мною ледь не до півночі… А ще концерт не відбувся б без Олени Мізик — людини, яка мене надзвичайно підтримує та надихає! Узагалі, як на мене, пісня неможлива без любові. Кажуть, людину було створено, аби примножити ангельський хор, що співає славу Творцю… Любити і співати — те, що найкраще вмію — це два найбільші дари, які дав мені Господь. Зрештою, якщо подумати, більше нічого людині й не треба. Я «виношувала» цю програму, немов дитя, вкладаючи у неї увесь час та сили і головне — любов, тому вірю, що концерт буде особливим дійством…