«Синочку, повернися додому! Благаю, розвій мій смуток, важку непевність…» — ледве стримує сльози мати 15-річного Віктора Груб’яка із Золотої Слободи Козівського району. Щоранку вона молиться і вирушає на пошуки свого сина… Уже два тижні про хлопця нема жодної звістки. На свято Архистратига Михаїла, 21 листопада, він був із друзями на дискотеці в сусідньому селі Вівся, де саме відзначали храмовий празник. Після опівночі вийшов із клубу і попрямував сам до Золотої Слободи. Друзі просили його ще трохи побути, щоб іти разом, проте хлопець пообіцяв матері, що скоро повернеться, тож не став чекати. Утім, додому Віктор так і не дійшов… Зник абсолютно безслідно, досі невідомо, за яких обставин. Увесь цей час рідні хлопця, мешканці Золотої Слободи і сусідніх сіл, правоохоронці й рятувальники прочісують лісосмуги, поля, оглядають рови, закинуті хати, навіть спустили два ставки, але наразі жодної інформації про нього нема.

— Віктор — дев’ятикласник школи в Золотій Слободі. Чемний, відповідальний, не водився з поганими компаніями. Що могло статися?.. — міркує сільський голова Золотої Слободи Ігор Мидло. — Шукали його і в нашому районі, і в сусідніх — Підгаєцькому й Теребовлянському. Поліція і рятувальники вже обстежили величезні площі, допомагають місцеві мешканці — збираються групами і шукають, де тільки можна. Та наразі нема результату… Жодних припущень, куди міг податися хлопець чи що з ним могло статися, нема. Востаннє його бачили на дискотеці вночі з 21 на 22 листопада у клубі села Вівся. Віктор був із п’ятьма чи шістьма друзями, серед яких двоє дівчат. Усі вони нині дають однакові покази. Кажуть, що Віктор після опівночі почав збиратися додому. «Зачекай ще трохи, підемо разом!» — просили друзі. «Ні, мушу іти, бо мама телефонувала…» — відповів. Вийшов сам із клубу і більше його ніхто не бачив… Із Вівся до Золотої Слободи — п’ять кілометрів через поле. З дороги юнак ще телефонував до матері, а потім зв’язок із ним обірвався — можливо, розрядився телефон. Припускають, що дорогою його міг хтось підібрати в автомобіль, міг кудись завезти… Усі обставини повинна встановити поліція. Нині поширюють багато чуток, різних версій, проте вони не підтверджені. Важливо чимскоріше спільними силами знайти дитину!

Мати зниклого хлопця пані Оксана передала оперативникам речі Віктора, щоб собака вказав шлях, куди рухався син, але слід губиться за селом Вівся.
— Бійцівський собака вів з клубу за село, а далі слід обірвався… Можливо, звідти чимось поїхав або через сильний вітер втрачено шлях, — зітхає жінка. — Там польова дорога, але тієї ночі у Вівсі було людно, їздило чимало автівок, хтось повертався у той час із гостей… Поліція шукає свідків, які, можливо, бачили Віктора. Не можу навіть припустити, що могло статися, не зрозумію, де поділася моя дитина… Шукаємо його щодня… Безмежно дякую за підтримку односельчанам і мешканцям сусідніх сіл, які ходять полями, по кілька разів оглядають найближчі території. Особливо багато небайдужих вийшли у вихідні — зо дві сотні. Пройшли десятки сіл: Криве, Кальне, Юстинівку, Новосілку, Семиківці, Соколів, Соснів… Кожен метр прочесали. Я теж ходжу з людьми, бо вдома в невідомості зійшла б з розуму… Ніде нема дитини… Нема сліду, жодної речі… Знайшли якусь шапку, але то не його. Говорили, що десь бачили телефон, але це теж не підтвердилося.

Вийшов із клубу і ніхто ніде не бачив… Близько 00:30 я телефонувала до сина, просила вже збиратися додому. Він спокійно це сприйняв, як і завжди, казав, що скоро буде. З дороги він ще раз набирав мене о 00:50, але мій телефон тоді був поза зоною досяжності, не зміг додзвонитися. Після 2-ої години я зателефонувала до нього, його телефон уже був недосяжний — вочевидь, розрядився. Віктор відповідальний: якщо сказав, то так і робив. Шкода, що сам пішов до Золотої Слободи. Якби з кимось, то, можливо, захистили б від небезпеки, якщо була… Мій син неконфліктний, легко знаходив спільну мову як зі школярами молодших класів, так і з старшокласниками. Не думаю, що він міг спровокувати якийсь конфлікт із незнайомими, а тим більше піти з кимось, адже поспішав додому. Можливо, хтось тримає Віктора закритим, у нинішній час все можливо… Та попри важкі думки вірю, що мій син живий, що скоро прийде додому…