Тернополянка Марічка Городецька про улюблену справу, сім’ю та мрії

– Коли за вікном темно і холодно, а вдома запалюється свічечка, у горнятку заварюється улюблений чай і на всю хату пахне прянощами від пряника – корицею, кардамоном, ваніллю – у серці починає панувати дух казки. Коли я розписую ці пряники – красиві, духмяні, у мене є лише одне бажання: хочу, аби та любов до пряників, яку маю я, народилася в інших людях. Для мене це дуже важливо!»

Три роки тому Марічка Городецька залишила роботу в одній з поважних фірм нашого міста і почала… чаклувати над пряниками. Втім, це не просто пряники. Це неповторні кондитерські шедеври й справжні витвори мистецтва, що з’являються завдяки її майстерним рукам, вишуканому смаку й невичерпному натхненню. Хочете пряника-миколайчика від Марічки дитині під подушку чи набір ексклюзивних новорічних пряників для коханої під ялинку? Вибір вражає, адже фантазія талановитої кондитерки-художниці безмежна! Але зауважте: ці пряники для тих, хто любить не тільки смачно поїсти, а й отримати при цьому естетичну насолоду. Якщо ви саме такі естети-гурмани, то вам сюди – у цей неймовірно духмяний, смачний та красивий пряниковий світ, який творить уся родина Городецьких!

«Мрію про крамницю пряників у Тернополі»

– За фахом я – вчителька іноземних мов. Працювала вчителькою, але оскільки було мало годин, то пішла працювати на завод. Загалом робота мені подобалася, але те, що більшість свого часу я сиділа у закритому приміщенні, дуже тиснуло на мене. Адже я дуже творча людина: відколи себе пам’ятаю, обожнювала малювати – малювала завжди і всюди.

Якось в інтернеті побачила пряники, які розмалювала одна дівчина. Вони мені так сподобалися, що, довго не думаючи, я подзвонила до неї і сказала, що хочу теж навчитися творити таке диво. Відтак поїхала на три дні до Харкова, щоб запозичити досвід. Я була надзвичайно вражена! Сім’я біженців з Луганська, покинувши вдома все, змогла з нуля відкрити свій пряниковий бізнес і робили вони це так якісно, гарно та натхненно, що вплинули на мене дивовижним чином. Ось так три роки тому в одну мить я прийняла для себе рішення, що звільняюся з роботи і буду випікати пряники. Як відреагував чоловік? Підтримав мене, адже розумів, що робота, яка не приносить задоволення, рано чи пізно виснажить мене до краю.

Чому я не пішла в кондитерську? Тому що не хочу робити те, що мені кажуть. Не хочу виготовляти дешеві пряники, аби просто продати їх. Прагну робити продукт якісним, досконалим, практично ідеальним. Це стосується також і тортів, і печива, й різних десертів, які я паралельно виготовляю.

Поступово зрозуміла, що вдома на маленькій кухні і з двома дітьми дуже складно розмежовувати роботу й домашні обов’язки, тому часто це перетворювалося на
24 години безперервної метушні. Вирішила, що роботу краще залишати на роботі, саме тому нині працюю в орендованому приміщенні. У перспективі планую займатися лише пряниками і дуже хотіла б відкрити свою крамницю пряників у Тернополі. Наразі все ще на етапі мрії, адже це складно – треба добре все обдумати і прорахувати. Але я дуже люблю те, чим займаюся, тож хочу, щоб моя справа розвивалася.

Краще з’їсти менше, але краще

– Мої пряники уже побували у багатьох містах України і навіть полетіли до США. Була б щаслива, якби вони поширювалися якнайдалі. А ще дуже хочу, щоб наші люди навчилися культури харчування: краще з’їсти трошки – але смачного і якісного. Не варто сприймати пряники як простенький продукт. Насправді пряник має дуже потужну енергетичну цінність – у нього вкладається дуже багато спецій і ще більше любові. Недаремно ж діти так люблять їсти пряники – навіть звичайні, без глазурі: їх аромат просто зачаровує!

Я перепробувала багато рецептів пряничного тіста. Зупинилася на трьох: безмедовому, медовому і шоколадному. Мій фаворит – медове тісто, адже воно таке пахуче і смачне, що його ні з чим не зрівняти! Обожнюю «оживляти» пряники – наносити на них об’ємні малюнки. Ось тут моїм творчим прагненням є де розігнатися! Інколи люди дивуються: чому пряник менший, але дорожчий? Річ не у розмірі. Адже якщо в декорі багато кольорів – кожен з них треба підсушувати, відповідно часу витрачається більше.

Де черпаю сили, натхнення, коли багато працюю і втомлююся? Мені достатньо кілька годин, щоб відновитися і зранку стати бадьорою. Я люблю працювати, бути в постійному русі. Коли ж є ідея, справа, якою гориш, – вона завжди тримає. І, звісно, дуже важлива підтримка сім’ї.

Підтримка родини – найважливіше

– Мене дуже підтримують – з самого початку і досі – мої батьки, чоловік, діти, друзі. Синові Павлику сім років, він навчається у другому класі. Часто підходить до мене з проханням: «Мамо, дай пряника, я помалюю». І йому досить добре це вдається. Старша Яринка навчається у сьомому класі в Українській гімназії, окрім того, займається танцями. Попри шкільну завантаженість, донька мені дуже допомагає: пакує пряники в коробки, зав’язує стрічки, декорує. Їй завжди цікаво, що і як я роблю. Яринка – моя найперша порадниця та експерт, який завжди скаже правду. Я часто з нею раджуся: «Оціни і скажи, що цьому прянику потрібно».

Мене також дуже підтримує чоловік, хоча його праця до моєї зовсім не дотична, він – лікар. Як справжній чоловік, завжди вирішує стратегічні питання. Потрібно перевезти холодильник в інше місце? Без проблем. Привезти ящик вершків? Він без зайвих запитань це зробить. У дрібні деталі не втручається. Йому дуже шкода, що я так багато працюю і сильно втомлююся. Але насправді я від цього отримую задоволення. Я краще цілу ніч буду розмальовувати пряники, аніж піду в якийсь нічний клуб (сміється – авт.).

Дуже допомагають й мої батьки. На вихідні Павлика забирають до себе, щоб і я мала можливість спокійно працювати, і дитина отримала належну увагу. Мама часто розкатує тісто, а тато, як тільки потрібно щось купити, приїхати, змайструвати, спакувати, посортувати – завжди відгукується із задоволенням. Можна сказати, що усі гарні думки, любов і турбота моєї родини – у цих пряниках.

Спільна молитва єднає

– З Володею ми у шлюбі вже 14 років. Познайомилися у спілці українських студентів-католиків «Обнова», через пів року одружилися. Я завжди впевнена, що мій чоловік знайде вихід у тій чи іншій ситуації, у цьому я спокійна. Дуже ціную у ньому те, що він дає це відчуття надійності, захищеності, яке, гадаю, кожна жінка шукає у своєму чоловікові. Сподіваюся, що так буде й далі.

Звісно, випробувань вистачає. Буває, що й сваримося. Головне, завжди миритися і обов’язково розмовляти між собою. Коли збираємося всі вдома, стараємося помолитися разом. Спільна вечеря, спільна молитва дуже зближують сім’ю, оберігають, дозволяють долати негаразди.

Святкова атмосфера – назавжди!

– З дитинства свято Миколая для мене – це аромат мандаринів. Пригадую, як ми з братом прокидалися о 5-ій ранку, починали їх їсти, і мандариновий запах заповнював усю хату. Подарунки не дуже запам’яталися, бо насправді це не так важливо, а ось ця святкова атмосфера – назавжди!

У це свято Господь дає можливість нам робити одне одному сюрпризи. Насправді ми є тими «миколаями». А Миколай справжній на Небесах творить ті дива, які ми не бачимо і які самі зробити не можемо. Чого чекаю від святого Миколая? Я дякую Богу за все, що маю. Якщо стаються якісь неприємності – то це не випадково, це уроки для нас. Хочу святого Миколая попросити наче небагато і так багато водночас: щоб ми були здорові і вміли насолоджуватися тими маленькими моментами щастя, які часто не помічаємо.