Днями студенти, історики, журналісти, представники обласної влади змогли заглянути у суть і відчути дух цього непересічного видання під час його презентації у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.

Зацікавлення  важливою знахідкою почалося задовго до виходу згаданої книги. Адже ще у 2013 році був виданий історико-краєзнавчий нарис Анатолія Лукащука і Григорія Шергея «Кордишів: минуле та сьогодення», приурочений  100-річчю будівництва храму Пресвятої Богородиці в цьому селі. Тоді небайдужа громадськість та історики звернули увагу на цікавий факт, наведений у книзі: у 2011 році, під час перекриття даху церкви, було виявлено криївку, скриню з архівом УПА та ОУН, а також побутові і військові речі повстанців. Таких випадків, коли криївка була розміщена в церкві, в Україні зафіксовано поки що два: у селі Підгайчики на Львівщині і в Кордишеві Шумського району.

Як з’ясували дослідники, криївка була добре законспірована. До храму повстанці могли потрапляти через бічні двері, які вели до підвалу.  Далі шлях пролягав через ляду, що не була заставлена речами,  на перший поверх церкви. Кімната, до якої потрапляли підпільники, слугувала для зберігання старого церковного начиння.  Звідси був вихід крутими сходами на другий поверх, а  далі – на дзвіницю. Повстанці через непомітний лаз проходили у схрон, що був розміщений над хорами церкви.

У  знайденій старій скрині було чимало пропагандистських матеріалів ОУН, серед яких накази, підписані різними командирами, навіть крайовим провідником ОУН Борисом Буруном у 1945 році, інструкції, як діяти підпільникам в різних ситуаціях; роз’яснення, що означає членство в ОУН; методи виховання нового покоління і доросту (юнацтва), покарання за ті чи інші провини. Не оминули повстанці і  детального  опису бою з військами НКВС у квітні 1944-го під Гурбами… Вельми цікавими є звернення до населення, що розповсюджувалися таємно, за принципом «з рук в руки, з  хати в хату»: різдвяні та великодні вітання-відозви, повідомлення, чому потрібно боротися за самостійну Україну, та інші матеріали.  Природно, що дослідників досі приємно бентежить знайдений сценарій повстанської вистави «Лісова пісня». За знахідками можна зробити висновок: підпільники читали журнали «Спис повстанця», «Штурм повстанця», «Повстанський перець», розучували і співали пісні, які були невідомі в Україні. У тому ж сховку знайдено різні види зброї — дві протитанкові гранати, диск до автомата-кулемета ППШ, деталі ударно-спускового механізму СВТ-40, а також ящик з набоями калібру 7,62 мм. Чим це не свідчення, що підпільники вели послідовну пропагандистську роботу і збройну боротьбу?

— Ми сьогодні можемо говорити про умови, в яких перебували повстанці, — розповів під час презентації нововиданої книги один з її авторів, начальник управління культури Тернопільської облдержадміністрації Григорій Шергей. —  У цій криївці могли переховуватись як мінімум четверо підпільників, адже знайдено чотири матраци, чотири подушки, домоткане простирадло, дві радянські шинелі, спенсер, три пілотки (дві радянські, із зірками, та одна чеська), нагрудний значок-тризуб, пара зимових плетених рукавиць, ліхтарик та інші речі. А велика кількість сірників (близько 15 коробок), які збереглися сухими, свідчить:  цей схрон був повністю робочим. Повстанці могли перебувати там вдень, а вночі мати при собі свічки і ними підсвічувати. Криївка була повністю закрита, бо немає жодної щілини, через яку проникали б сонячні промені  чи волога. Знайдені матеріали збереглися в прекрасному стані саме завдяки цим умовам – на відміну від бідонів, які були виявлені в різних місцевостях України.

Але хто міг тримати вільними ці проходи, давати повстанцям ключі від дверей до храму? Нині існують різні версії – староста, сини священника, але дослідники все більше схиляються до думки, що ключову роль тут відіграв сам священник Андронік Рудецький, який був парохом церкви з 1907 до 1945 року. Адже насторожує факт, чому в 1945 році він раптово виїхав із села і подав звістку про себе із Чечні аж у 1953 році, вже після смерті Сталіна.

Отож, уродженці села Кордишів Григорій Шергей та Анатолій Лукащук  тривалий час опрацьовували  знайдені матеріали. А Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини у 2017 році видав першу версію книги «Бандерівська скриня. Архів УПА з криївки в Кордишеві на Шумщині».

Але дослідників турбувало питання, як могла в цій криївці опинитися скриня з повстанським архівом, адже за своїми розмірами вона ніяк не пролазила у невеликий вхідний  отвір? І після обстежень стін, в приміщенні, власне, церковних хорів у 2019 році було виявлено ще одну криївку – саме ту, з якої раніше дістали «бандерівську скриню». Як розповів авторові цих рядків один з авторів книги, краєзнавець Анатолій Лукащук, у новій криївці, скоріш за все, перебувало районне керівництво ОУН в час війни і перші післявоєнні роки. Згодом воно перейшло в інші місця, і ту криївку закрили. А криївку, виявлену раніше, використовував підрайонний провід ОУН. Ці матеріали доповнили попереднє видання «Бандерівської скрині». До другого видання увійшли також документи про діяльність мешканців села в ОУН на різних посадах. «Тут вміщені матеріали про станичного села «Дона» (Петро Липка), кримінальні справи його сестри Людмили Липки та інших односельчан, засуджених за участь у підпіллі ОУН і УПА, тобто справи, знайдені в архівах СБУ, які не увійшли до попередньої книги», — переконує Анатолій Лукащук. Але краще переконатись у цьому і заодно глибше пізнати багату й трагічну  історію ОУН і УПА, прочитавши друге видання «Бандерівської скрині».

Роман Якель, фото автора