Зненацька небо спохмурніло, хвилі стали з більшою силою накочуватися на берег, і раптом, наче нізвідки, з’явилася величезна хмара саранчі. Комахи летіли низько над поверхнею води і берега — так, що, здавалося, до них можна дотягнутися рукою. Спершу люди на березі ніби притихли, та зненацька оту трохи зловісну тишу розітнув розпачливий жіночий вереск. Очевидно, декілька комах знайшли пристановище на тендітних плечах молодої пані. Вона кинулася з води на берег, а слідом за нею щосили помчали на сушу й інші, хто перебував у воді. На цьому “екстренна евакуація” не завершилася — ті, котрі вибралися з води, продовжували бігти під захист пляжних будівель неподалік, а до них, підкоряючись “стадному інстинкту”, приєдналася й решта тих, хто стояв на березі. Через короткий час хмара саранчі зникла, сонце знову визирнуло з-за хмар, і “біженці” повернулися на пляж, коментуючи недавню подію зі сміхом…

Далекий від думки надто легковажно і оптимістично оцінювати нинішню ситуацію з коронавірусом — невідоме і незвідане завжди лякає, — однак чи не схожі нинішні дещо панічні настрої з описаними на морському березі? Он доводять серйозні науковці, що інші болячки (туберкульоз, серцево-судинні захворювання) збирають значно багатший “врожай” людських життів. А скільки гине щодня в автокатастрофах…
Однак нині на порядку денному — саме загроза СOVID-19, і це помітно тисне на психіку людей і моделює їхню поведінку. Побувавши сьогодні в місті, відзначив про себе, що воно ніби якось притихло. Захисної маски (до речі, кажуть, що зовсім не захищає) на жодному обличчі не побачив, але ніби й людей стало менше на вулицях, зокрема, студентів з дружньої Африки, які раніше полюбляли в обідню пору зчиняти веселий гамір на Театральному майдані; автівки стали їздити повільніше — принаймні настільки, що через “зебру” можна перейти, не озираючись насторожено на різні боки. Може, дивись, і ДТП нарешті не буде… Загалом враження таке, наче “файне місто” принишкло в настороженому очікуванні: завітає чи не завітає непроханий “китайський гість”? Особливого політесу він не дотримується, на запрошення не чекає і вже за короткий час зробив “візити ввічливості” в майже 100 країн світу.
Парадоксальна й трохи дикувата виникає думка: якщо реальна чи уявна загроза справді робить місто тихішим, а “шоферюг” на його дорогах — більш цивілізованими, то, може, не така це вже страшна й погана річ, отой COVID-19? Хоча б з точки зору суспільної гігієни.

Щодо гігієни звичайної, то:
– якнайчастіше мийте руки;
– намагайтесь уникати рукостискань і обіймів у стилі сицилійської мафії (італійці, великі шанувальники цієї церемонії, вже, здається, “попеклись” на ній);
– коли чхаєте, прикривайте ніс рукою таким рухом, наче когось б’єте ліктем в отой самий ніс;
– за можливості, сидіть вдома, періодично висуваючи ніс у вікно, і чекайте, коли отому коронавірусу набридне блукати світом;
– сподівайтеся, що це станеться невдовзі, і Євро-2020 і єврокубки таки не перенесуть і не відмінять.

Шануйтеся і будьте здорові!