Ми перестали цінувати здоров’я, і тому отримали цю хворобу, щоб усвідомити, що про здоров’я потрібно дбати.

Ми перестали цінувати природу, і тому отримали таку хворобу, щоб наше перебування в природі було мінімальним.

Ми перестали вміти співіснувати в сім’ях, і тому ця хвороба закрила нас в наших будинках, щоб ми знову навчилися жити як сім’я.

Ми перестали поважати людей похилого віку тому отримали цю хворобу, щоб згадати, які вони вразливі.

Ми перестали цінувати медичних працівників і фармацевтів, щоб дізнатися, які вони незмінні.

Ми перестали поважати вчителів, і тому нам ця хвороба закрила школи, щоб батьки самі могли спробувати вчити.

Ми думали, що можемо купити все, бути всюди і з кожним з ким хочемо зустрітися, тому ми отримали цю хворобу, щоб усвідомити, що це не є звичайністю.

Нами заволоділа Мамона*, вільний час ми проводили в супермаркетах, тому нам ця хвороба їх закрила, щоб зрозуміти, що щастя ми не можемо придбати.

Багато уваги ми приділяли нашому зовнішньому вигляду і завжди порівнювали себе з іншими, тому нам ця хвороба закрила обличчя масками, щоб зрозуміти, що нашої краси там немає.

Думали, що ми господарі на цій землі, і тому отримали цю хворобу, щоб нас щось дуже мініатюрне і невидиме могло приручити, дати нам путівник і трохи смирення.

Ця хвороба в нас багато забирає, але в той же час дає можливість багато чого навчитися і зрозуміти те, що в житті найважливіше.  Ми отримали хворобу зшиту по нашим міркам. Можливо, як людству, вона насправді була нам потрібна.

*Мамона – богиня багатства і земних благ.