Тарас Ковальчук, бізнес-консультант старотарнопільської ресторації «Леліва» і клубу-ресторану «Лисий»

— Карантин потрібен, щоб не допустити поширення вірусу, але я проти подвійних стандартів щодо запроваджених обмежень. Якщо дозволяють торгувати кавою у McDonald’s і на заправках, то треба дозволяти й в інших торгових точках. Якщо відкритий «Епіцентр», то мали б працювати й інші будівельні магазини. Якщо в продуктовий магазин впускають по одній людині на десять квадратних метрів, то є багато інших бізнесів, які можуть забезпечити аналогічні умови. Чому, скажімо, у спортзалі не можуть займатися по кілька осіб? Правила мають бути однакові для усіх, а не дискримінуючі.

Ситуація в бізнесі нині критична — повна непрогнозованість. Сфера послуг — у найгіршому стані. Зважаючи на ситуацію в світі, очікувати на швидке поліпшення не варто. Але перечекати чи пересидіти карантин не можна, потрібно шукати шляхи виходу з кризи. Туризм уже подолав стан шоку, наразі проводимо велику кількість онлайнефірів, майстеркласів. Туристична галузь (проживання, транспорт, харчування, екскурсії, розваги) абсолютно зупинилася, а вона приносила від

7 до 10 % ВВП, країна зазнає великих втрат. Ресторанна справа навіть у містах-мільйонниках завмерла. Мізерні заробітки ресторації отримують хіба що з доставки їжі додому, але на це низький попит. Ресторації, які я консультую, не здійснюють доставки, оскільки в нинішніх умовах це збитковий напрямок. Єдине — пропонуємо доставку пива, наливок, настоянок, лікерів і соусів — не тільки містом, а й через «Нову пошту». Наші ресторанні заклади зачинені, проводимо деякі ремонтні роботи. На базі одного ресторану відкрили радіостанцію, влаштовуємо балконні вечірки, але це — для душі, а не для заробітку.

Прем’єр-міністр заявив в одному з інтерв’ю, що раніше 15 липня ресторани не запрацюють. Доходи закладів харчування не просто впали, вони обнулилися, накопичується заборгованість. Ніхто не знімає з них податкове навантаження. Навіть певне пом’якшення карантинних заходів, скажімо, відкриття літніх майданчиків і доступ по одному відвідувачу, не покращить ситуацію. Ресторан — це не про їжу, а про емоції. Головний заробіток ресторану — це компанії відвідувачів, які проводять час у чудовій атмосфері. Кожен місяць простою ресторану — нерентабельність упродовж трьох наступних місяців. З двох місяців у локдауні треба виходити пів року. Вже зараз зрозуміло, що на показники, які були до кризи, раніше кінця 2021-го не вийдемо. Прикро, що рестораціям довелося звільнити  частину своїх команд, які вибудовували роками. Це крик душі… На жаль, держава не зняла оподаткування з найманих працівників, а бізнес зараз без фінансових надходжень. Ми чекали 3 квітня, потім — 25 квітня, тепер — 11 травня, і то невідомо, чи це остання дата продовження карантину. У людей закінчуються засоби для існування, починають саботувати карантин — у місті велика кількість транспорту. Громадяни першими кинулися забезпечувати засобами захисту медиків, допомагати самотнім літнім людям, вочевидь, тепер почнуть певні рухи стосовно подолання економічної кризи. З позитивів карантину — у мене з’явилося багато часу для рідних. Робимо разом зарядку, гуляємо на свіжому повітрі, насолоджуємось спілкуванням. Це додає сил!