Що потрібно для позитивних змін?
Світова, а тепер вже й українська політична практика доводять: самого лише бажання змін замало. Потрібні досвід і чітка стратегія. Ми вже пережили вибори, що відбувалися під гаслами “нових облич” і “змін”. Що з того вийшло, — усі добре бачимо. Тому тепер, напередодні чергових місцевих виборів, важливо не допустити таких помилок. Важливо усвідомлювати, хто може забезпечити наш щоденний комфорт протягом наступних п’яти років: роботу транспорту, каналізації, водогону, постачання тепла тощо. Тут не спрацюють гарні відео у соц-
мережах. Для належного забезпечення багатогранного життя міста потрібні досвід, знання і вміння.
Хто був найкращим мером у світі?
Едвін Рама першим отримав відзнаку “світовий мер” у 2004 році. Він тричі ставав міським головою столиці Албанії Тірани. Запам’ятався великими інфраструктурними проєктами, що повністю змінили місто.
Мартін О’Меллі обирався двічі на посаду міського голови Балтімора, що у США. Можливо, став би і третій раз мером, але вирішив зайняти посаду губернатора штату Меріленд. Запам’ятався впровадженням системи статистики CitiStat, яка дозволила суттєво покращити контроль громади за тим, як використовуються кошти у місті.
Жайме Лернер тричі обирався мером бразильської Курітіби. Запам’ятався тим, що повністю вирішив транспортну проблему міста, перебудувавши громадський транспорт.
Кен Лівінгстон двічі обирався міським головою Лондона. Запровадив автоматизовану систему оплати проїзду у громадському транспорті, а також зробив платним проїзд приватного транспорту до центру міста, за рахунок чого зменшилися затори.
Майкл Блумберг тричі ставав мером Нью-Йорка. Відомий тим, що активно впроваджував електронні сервіси та перетворив місто в одне з найбільш енерго-
ефективних. Блумберг любив говорити, що його обрали не для того, щоб гарно виглядати у соціологічних рейтингах, а для того, щоб добре робити свою справу.
А що у нас?
Ми за своєю природою схильні швидко звикати до позитивних змін і забувати про добре, концентруючись на негативі. Тому про те, як Тернопіль змінився на краще, частіше чуємо від колишніх тернополян, які повертаються через тривалий час з інших міст чи країн. Самі ж містяни, як правило, сприймають ці позитивні зміни, як належне, і навіть можуть їх не помічати. Зрештою, які ці зміни і у чому вони? Давайте разом проаналізуємо здобутки команди тернопільського мера за останні роки.
Тернопіль — одне з найбільш розвинених “цифрових” міст України. Поки на загальноукраїнському рівні тільки говорили про “діджиталізацію”, у нас вже працював цілий ряд електрон-
них сервісів, котрі спрощують доступ людей до послуг. Це конкретна реалізація ідеї міської ради як сервісної служби, про що ще на початку першої каденції говорив міський голова Сергій Надал.
У місті повним ходом здійснюється транспортна реформа. Звичайно, з меншим масштабом, як у Лондоні за часів Кена Лівінгстона, але наше місто стало першим в Україні, де запровадили електронний квиток, зуміли вивести кошти “з тіні” і почали кардинально оновлювати транспорт із застарілих маршруток на сучасні комфортабельні автобуси і тролейбуси.
У місті реалізуються значні інфраструктурні проєкти, відкриваються нові громадські місця та зони відпочинку. Велика увага приділяється створенню дитячих та спортивних майданчиків. Місто стає все привабливішим для туристів.
Започаткована десять років тому програма термомодернізації та енергоефективності житлового фонду міста дає свої перші плоди. Забезпечується цілодобове водопостачання. Тернопіль суттєво знижує споживання дорогого російського газу і став одним з найбільш енергоефективних міст в Україні.
Подібно до американського Балтимора у Тернополі впроваджена система електронних закупівель та здачі в оренду майна, що дозволяє суттєво економити кошти громади, проводити конкурси прозоро і відкрито.
За останніх десять років у місті висаджено понад 15 тисяч нових дерев, створені нові парки і сквери.
Очевидно — зроблено багато. І багато роботи — попереду. Очевидно — є багато критики. Але, схоже, Сергій Надал деколи свідомо йде на непопулярні кроки, розуміючи перспективу. У цьому відмінність доброго керівника від популіста — думати не “п’ятирічками”, а закладати стратегію розвитку міста на десятиліття вперед.