У минулому числі «НОВОЇ…» ми подали інтерв’ю з експертом з питань місцевого самоврядування Олегом Боберським щодо адмінреформи і, зокрема, зменшення кількості районів у Тернопільській області до трьох — Кременецького, Тернопільського і Чортківського. Публікація викликала чималий резонанс, адже тема дуже важлива для краю. Ми вирішили продовжити її з трьома відомими тернополянами, до яких звернулися з трьома однаковими запитаннями:

1. Чи виправдана саме така кількість районів?
2. З Тернопілля поступово виводять важливі держструктури. В області вже немає ані управління юстиції, ані митниці, ані інших важливих інституцій, причому процес виведення триває. Про що це може свідчити і чим це загрожує області?
3. Що робити у такій ситуації?

Степан Барна, голова Тернопільської ОДА у 2015-19 рр., голова фракції «Європейської Солідарності» в облраді

1. Я не розумію, чому так сталося, і тут запитання до нинішнього керівництва області. Свого часу ми робили подання на п’ять районів — окрім вищеозвучених, ще Бережанський та Бучацький, але бачимо, що нинішній Кабмін затвердив лише три.
Нагадаю, що ключовою метою реформи децентралізації є доступність надання адміністративних послуг. Чи доступнішими стануть ці послуги в Тернопільському районі, в якому будуть мешкати до 450 тисяч людей (майже половина області)? Питання, гадаю, риторичне.
Ми планували розділити область на райони від 100-130 тисяч мешканців. Повторюся, що найоптимальнішою була формула з п’ятьма районами. Такий розподіл узгоджувався і з утворенням на території області відповідних госпітальних округів.

2. Оптимізація певних органів державної влади справді проводиться, але лише від керівництва облдержадміністрації залежить, як вона позначиться на області. Якщо пам’ятаєте, кілька років тому порушували тему ліквідації Тернопільської філії «Укрзалізниці». Це, однак, було абсолютно не на користь нашій аграрній області, адже процес забезпечення сільгосппідприємств краю необхідними вагонами значно б ускладнився. Тоді завдяки нашій твердій позиції філію «Укрзалізниці» вдалося відстояти. Тепер, очевидно, такої твердої позиції ОДА не вистачає.

3. А коли востаннє ви чули, щоб Тернопілля звучало на всеукраїнському рівні?! Ми постійно доносили позицію краю через виступи на засіданнях Каб-
міну або Ради регіонального розвитку при Президентові України. Тепер цього немає. Не чуємо ми й голосу в парламенті десятка місцевих нардепів з провладної коаліції, у тому числі й «Слуг народу»…
Тому я порадив би владі області шукати підтримки своїх проєктів у інших парламентських фракцій. Зі свого боку гарантую підтримку парламентською фракцією «ЄС» будь-яких звернень нинішньої влади, які підуть на користь нашої області.

Михайло Головко, народний депутат 7-го та 8-го скликань

1. Гадаю, що одним зі стратегічних завдань так званої адміністративної реформи для нинішньої влади є розкол Галичини. Наша область завжди була «незручною» для столичної влади. Тернополяни дуже патріотичні, а на території краю є дві українські святині, що само по собі створює певний дискомфорт для можновладців. Крім того, область є аграрною, великих промислових підприємств у нас немає, отож, певною мірою дотаційною. Тому, очевидно, за кінцеву мету обрано ліквідацію Тернопільської області.
Саме для цього й ухвалене рішення про зменшення кількості районів до трьох, а фактично до двох. Тернопільський район, як ми розуміємо, буде не зовсім повноцінним — фактично без центру. Називати Тернопіль районним центром — просто смішно. А поділ на два інші райони дасть змогу простіше приєднати їх до сусідніх адміністративних територій.

2. Ліквідації сприяють й перенесення держструктур. Поступово у нас не залишиться жодної автономної державної інституції, і «голу» область, звісно, розформувати буде простіше.
Вважаю, що загалом вся реформа децентралізації, розпочата ще за президентства Порошенка, сприяє поступовому знищенню громад. Ми бачимо, що під яскравою вивіскою впроваджують явища, які матимуть важкі наслідки. Місцевим громадам передані широкі повноваження, у тому числі й щодо фінансового забезпечення соціальних структур, а більшість податків усе одно прямує до Києва. Таким чином стимулюють закриття в громадах шкіл, лікарень та інших соціальних об’єктів, що призведе до неминучого занепаду.
Наведу приклад: нині під яскравою обкладинкою запроваджується онлайн-навчання. Пізніше на цій хвилі «виявиться», що нам не потрібно стільки шкіл і вчителів. У підсумку це обернеться повною катастрофою освіти. І схожі явища спостерігаємо й в інших соціальних сферах. А тому, якщо суспільство не прокинеться і не дасть гідну відсіч, то дуже швидко відчуємо непоправні негативні наслідки.

3. Глобальна відповідальність лежить на президентові, Верховній Раді і урядові, який вона формує. Однак сприяє їм і пасивна позиція місцевої обласної влади, я вже не кажу про народних депутатів від Тернопілля. Вони могли б бодай докласти зусиль, щоб райони сформували хоча б на території їх п’яти виборчих округів, однак цього не сталося. Вважаю, що три, а фактично, як я казав раніше, два райони — дуже мало. За базову кількість необхідно було брати 7-8 районів, які можна було укрупнити до 5-6, але ж не так, як це зробили.

Володимир Мариновський, громадський і політичний діяч, бізнесмен

1. Зрозуміло, що ця реформа широко обговорюється, давно на часі і її необхідно реалізувати. Однак, на мою думку, три райони для нашої області мало, і їх, як мінімум, мало би бути чотири. Бережанський кущ — достатньо автономний регіон для створення там окремого району. У складі ж Тернопільського району цей регіон стає віддаленим від центру, адже відстань від обласного центру до Бережан — близько 55 км, як-то кажуть, не близько.
До адміністративної реформи потрібно підходити комплексно. Ми ж розуміємо, що поділ має бути не лише на папері, на ньому зав’язані, наприклад, медична, освітянська та інші соціальні сфери. Зрештою, чотири райони були б доцільніші і щодо економічної ситуації та бізнесового мікроклімату. Тим більше, що в усіх сусідніх областях, схожих з нашою і щодо території, і щодо кількості населення, по 4-5 районів. То виходить, що ми якісь гірші?!

2. Мені важко коментувати позицію центральної влади і доцільність таких реформ у всеукраїнському масштабі. Що ж до нашого, місцевого рівня, то, безумовно, такі перенесення мають негативне забарвлення, применшуючи статус Тернополя як обласного центру. Ну, й ми чудово усвідомлюємо, що сьогодні з області прибрали митницю чи управління юстиції, а завтра, не дай Боже, можуть взагалі її розформувати і поділити територію між кількома регіонами. Такого сценарію в жодному разі не можна допустити.

3. У цій ситуації мене дивує пасивна позиція керівництва області та місцевих народних депутатів. Якщо ми справді не хочемо завтра прокинутися у райцентрі Хмельницької області, то просто необхідно збирати групу лобістів, заручатися підтримкою бізнесу, керівників великих підприємств та впливових установ і їхати переконувати столичну владу в неприпустимості таких рішень. Натомість ми поки що не бачимо навіть обговорення цієї проблематики на рівні обласної влади.
Сподіваюся, що ситуацію можна ще змінити, і перед голосуванням у Верховній Раді закликаю всіх причетних до адмінреформи на Тернопіллі, а особливо керівників області та нардепів, зробити все необхідне, щоб відстояти інтереси області.