Популярна тернопільська блогерка Наталя Литвин, яка в Інстаграмі має майже 800 тис. підписників, вийшла заміж. Обранцем дівчини став ведучий та інстаблогер Олександр Куровський з Івано-Франківська. Відгуляли весілля у Львові, де пара мешкає уже понад рік. Освідчився Олександр коханій восени 2019 року в Китаї. Через карантин весілля вирішили не відміняти. Святкували у заміському готельно-ресторанному комплексі «Едем Резорт». Запросили найближчих. Загалом було близько 60-ти гостей.

«День, якого я чекала все життя. Сукня принцеси. Замок. Принц на коні. TheKurovski», – пише у своєму Instagram Наталя Литвин.

У Наталі на весіллі було дві сукні. До місця церемонії наречений приїхав на коні. Розважали гостей на весіллі блогерів гурт «Franko band» і співак Віктор Павлік.

Забава відбулася минулої суботи, 15 серпня, а обвінчалася пара напередодні, 8 серпня, у Львові.
«Коли я була маленькою, уявляла, що вийду заміж десь у 20-22, – зізнається Наталя. – Мета була одна: біла сукня і принц, якого любиш. І тільки тепер розумію, наскільки круто, що це відбулося у свідомому віці. Бо однієї любові для союзу мало. Зовсім інші відчуття, коли тобі 27 і пережила багато. Коли є досвід і впевненість. Коли пройшли карантин, спільні страхи, хвороби, ремонти, переїзди, 17 країн. І тепер НЕ уявляю, як в іншому випадку можна обіцяти бути разом до смерті, якщо стосунки – це лише прогулянки за ручку раз на день. Коли ми заповнювали передподружній протокол у храмі, було запитання, «чи допускаєш розлучення в разі труднощів у подружжі?» Ми обоє відповіли «НІ».

Наталя переконана, що не існує труднощів, які неможливо пройти, якщо обоє з пари віддаються на всі 100 % та живуть заради сім’ї, а не заради себе. Церковний шлюб для неї відіграє важливу роль. «Реєстрацій у РАЦСі та розривань шлюбу може бути безліч, а вінчання – одне. Воно не потрібно всім, – вважає Наталя. – Не всі розуміють сенс, не всі вірять, не всі готові прожити разом все життя. Я дуже щаслива, що нас так серйозно підготували до цього на лекціях, розмовах, ми дуже хотіли, щоб було так. Назавжди запам’ятаю його погляд на присязі, як ми обоє плакали, промовляючи найважливіші слова».