«Із янголом на плечі» — саме так назвав свою уже третю персональну виставку в Тернополі чортківський іконописець Володимир Шерстій. У Тернопільському обласному художньому музеї — 69 ікон, написаних у візантійському стилі. Цього разу виставка особлива ще й тим, що присвячена 60-річчю митця.
Його шлях до іконописання був довгим. Ще з дитинства його оточували ікони, мальовані його дідусем.
— Іконописом я цікавився віддавна, адже любов до цього мистецтва була закладена у мене в генах. Річ у тім, що мій дідусь, батько моєї мами — був іконописцем, розмальовував храми, свого часу студіював це прадавнє мистецтво навіть у Відні! — розповідає Володимир Михайлович. — Я змалку мав потяг до малювання: закінчив художню школу у Підволочиську, працював художником-оформлювачем. Мабуть, уже тоді «хтось вгорі» знав, що і я, як дідусь, також писатиму ікони: призначення, дане Богом, знайшло мене і за тисячу кілометрів від рідної домівки…
До Латинської Америки пана Володимира, як і багатьох наших співвітчизників, майже два десятки років тому привели пошуки хліба насущного. Працював у Аргентині на реставрації католицьких храмів, згодом потрапив до Бразилії. І там, за тисячу кілометрів від рідного дому, він взяв у руки пензель і вивів свій перший лик Пресвятої Богородиці…
Перша персональна виставка Володимира Шерстія відбулася у 2003 році у місті Куритиба, Бразилія. Нині у доробку іконописця — понад тисячу робіт, які прикрашають церкви не лише України, й Бразилії, Аргентини, Італії та приватні колекції в різних куточках світу. Також художник співпрацює із містом Фатіма – центром світового паломництва, що у Португалії.
Володимир Шерстій має власний індивідуальний почерк, майстерно поєднує традицію і новаторство в іконописі. Попри дотримання класичних канонів (ікони у візантійському стилі, писані на дереві), його роботи — м’якші, ліричніші.
— Немає чітко визначеного часу, який витрачаю на створення однієї роботи. Буває, що можу ікону написати за добу, а інколи – на створення полотна йде декілька тижнів. Все залежить від настрою та натхнення. Коли тяжко на душі чи ж просто у голову лізуть погані думки – одразу молюся, бо писати ікони треба з чистим серцем та ясною головою, — зазначає пан Володимир. — Коли віддаю роботи на виставку, то стіни у моїй майстерні пустують, відчуваю, ніби чогось не вистачає. Переважну більшість робіт продаю, але є декілька, які не виставляю і ніколи не продам. У майбутньому вони перейдуть в музей чи родині.