Тієї фатальної ночі жінка прямувала шляхом між селами. Її збив автомобіль Audi A4, за кермом якого був 27-річний Іван Б. із села Базар. Водій перебував у нетверезому стані. Подробиці страшної аварії шокували: тіло загиблої розірвало, частини опинилися на дереві, внутрішні органи — в автівці водія. Правоохоронці не відразу встановили особу загиблої.
В інтернеті поширювали інформацію, що жінка — безхатько. Минуло п’ять місяців, подробиць аварії не розголошували. Але днями про цю смертельну ДТП написав у соцмережі відомий київський адвокат, правозахисник Роман Маселко. Як виявляється, справу хотіли зам’яти, закрили, навіть не повідомивши про це рідних загиблої. А в пані Олесі залишилися четверо дітей, чоловік. Лише завдяки втручанню заступника прокурора області Олександра Божка розслідування справи поновили.

«Водій знайшов можливість «порєшати»
Роман Маселко вивчив справу про ДТП на Чортківщині і висловив своє обурення «відмазуванням» водія, який забрав життя пані Олесі.
«У Тернопільській області слідчі та судді повністю «відмазали» водія, який п’яним збив жінку, її розірвало на шматки. Експертиза виявила у крові водія 1,74 проміле алкоголю (майже у 9 разів вище норми), — повідомив Роман Маселко. — Але, очевидно, водій знайшов можливість «порєшати», причому комплексно. Кримінальну справу тихо закрили у січні 2021-го. Замість цього на водія склали протокол про адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП. Його розглядав суддя Чортківського суду Парфенюк, який 28 січня визнає водія винним, але… закриває справу за строками. Все: водій повністю звільнений від будь-якого покарання… Як мені стало відомо, заступник прокурора області О. Божко 29 січня скасував постанову про закриття кримінальної справи і розслідування поновлено. Мене очікував ще один шок. Справа в тому, що у поліції розказували, що потерпіла безхатько та ще й була п’яна. Мені ж написала дочка загиблої. Потерпіла — не безхатько. Мала будинок і велику сім’ю — четверо дітей (один неповнолітній) і чоловіка. У її крові не виявили алкоголю. Справу закрили і потерпілих навіть не повідомили. Сподіваюся, тепер справу «не злиють», а покараний буде не лише водій, а й слідчі, прокурори та судді, які його «відмазували».

Осиротіли четверо дітей загиблої Олесі…
Багатодітна сім’я Олесі та Віктора Присяжних поселилася у Нагірянці на початку 2000-их років. Переїхали вони з Росії. Віктор — колишній військовослужбовець, родом із Чорткова. Ще до 90-их років ніс службу в сусідній країні, там і познайомився з Олесею, одружився. Проте невдовзі подружжя разом із дітьми вирішило переїхати в Україну.
— Побачила я допис Маселка і коментарі про те, що загибла — безхатько, мене це дуже зачепило, тож написала правозахисникові повідомлення, — розповідає донька загиблої з таким же ім’ям, як у її мами, Олеся Бандура. — У батьків нас четверо. Старшій сестрі Марії 28 років, вона живе з сім’єю в Іване-Золотому біля Заліщиків, братові Михайлові було 27 років, але так сталося, що вже після трагедії з мамою і він помер — на цьогорічні різдвяні свята. Мені 26 років, маю троє дітей, живу в селі Шульганівка за 10 кілометрів від Нагірянки. Ще у нас є неповнолітній 15-річний брат Максимко. Батьки жили у своїй хаті, не бомжували. Не приховую, що вони останніми роками почали запивати. Тато був в АТО. Всіляке траплялося вдома, але Бог беріг. А тут таке сталося…
За три тижні до смерті мами побили тата, лежав у лікарні. Тієї ночі його не було вдома. Не знаю, чому мама опинилася так далеко від села, можливо, заблукала. Востаннє я була в мами 10 вересня. Вранці 14 вересня до мене зателефонувала слідча, яка займалася справою про побиття тата. «Як тато? Чи все добре?» — поцікавилась. Я розповіла. «А як мама?» — мене здивувало її запитання. «Все добре…» — відповіла. За пів години слідча знову зателефонувала. Запитала, чи я чула про ДТП. «Так, бачила у Фейсбуці», — сказала. Але я тоді не сильно звернула увагу на інформацію. Аварія сталася десь за 5-7 кілометрів від батьківського обійстя.

«Нехай не думають, що нас купили…»
Донька Олеся дізналася про загибель мами від слідчої. Це була важка, нестепна мить, адже її попросили впізнати маму зі страшного фото.
— Слідча делікатно намагалася дізнатися, чи загинула моя мама, — продовжує розповідь жінка. — Попросила поїхати додому і подивитися, чи все добре. Я сіла на скутер і за кілька хвилин була в батьківській хаті. Нікого не застала. В оселі було прибрано. Я знала, що якщо чисто, то мама твереза. «Мами нема…» — повідомила я слідчій. Сказала, що скине мені фото, тільки, щоб я не лякалася. Я відразу впізнала маму… Пів обличчя не було… Сказали їхати до моргу в Тернопіль на опізнання. Я зателефонувала до брата і сестри. Ми поїхали разом. Біля моргу був слідчий, він здивувався, що у потерпілої є діти. Я сама зайшла в морг. Тіло склали по частинках. Маму розірвало на шматки. Водій їхав на високій швидкості, після удару, мабуть, ще з 200 метрів тягнув тіло під авто. Частину тіла закинуло на дерево, внутрішні органи потрапили в автівку. Це страшно… Коли ми поверталися додому, забрали Максима з інтернату з Гримайлова. Я зателефонувала до директора закладу, сказала, що сталося, просила не казати поки що братові. Ми самі йому розповіли. Після похорону слідчий раз викликав мене, визнав потерпілою. За місяць я зателефонувала і поцікавилась, як просувається справа. Нічого конкретно не відповів. Більше мені нічого не повідомляли про хід розслідування. Не повідомляли про закриття справи. Батько запив після смерті матері. Приїжджали соцслужби. Ми домовилися, щоб їх з Максимком прийняли у «Домі милосердя» при монастирі в Чорткові. Татові дали роботу, нині взагалі не п’є. Важкий період у нас, але мусимо триматися…
Рідні водія Івана Б. допомогли з похованням пані Олесі. Більше після того не телефонували до потерпілих. Водій взагалі не вибачився перед ними.
— Водія не знаю, чула, що він ще нежонатий. Коли ми їхали з моргу, до нас зателефонували його рідні і просили зустрітися. Приїжджали його батьки, ми спокійно поговорили, вони оплатили похорон, — каже донька загиблої. — Це біда і для нас, і для них. Я від початку не бажала нікому зла. Не хотіла судитися. Водієві з тим жити… До того ж мені казали, що мама була п’яна, а водій — тверезий. А виявилося — все навпаки. У крові водія на момент аварії було 1,74 проміле. Вони спеціально кинули тінь на нашу маму, щоб ми не намагалися щось відстоювати. Тепер не можу мовчати! Нехай люди не думають, що нас купили. Якби водій був тверезий, то пригальмував би. Він міг збити і молоду людину, і дитину… П’яному за кермо сідати не можна!
Я була приємно здивована, що прокурор Божко сам взявся за нашу справу. За справу простої людини. Зателефонував, поцікавився, чому ми не відстоюємо. А ми ж не знали… Не кричу нині про страшну помсту водієві, але нехай все буде за законом. Що б там не говорили, загинула моя мама…