38-річний Ярослав Новак нещодавно взяв участь у благодійному марафоні біля Тернопільського ставу, щоб підтримати маленького Максимка Антонишина, який хворий на важку недугу СМА (спінально-м’язова атрофія). А ще виграв лотерею і передав гроші хлопчикові! Ярослав своїм рішучим прикладом хоче надихнути інших на добрі справи. Нині загорівся ідеєю у рамках благодійної акції допомоги дітям зі СМА подолати пішки шлях із Тернополя до Києва. Наразі шукає однодумців, меценатів, які б підтримали дану ініціативу, долучилися до збору коштів на лікування дітей, проявили милосердя.
«Пісні Злати Огнєвіч врятували від депресії»
Сім років Ярослав працює в ІТ-компанії. Свого часу закінчив із червоним дипломом фізико-математичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету. Захистив кандидатську дисертацію з математики, викладав у рідному вузі. Через внутрішні пошуки випробував свої здібності в телевізійному проєкті «Битва екстрасенсів». А нещодавно подавав заявку на участь у проєкті «Холостячка», де свою половинку обирає українська співачка Злата Огнєвіч. Річ у тім, що Ярослав є фанатом виконавиці, її пісні допомогли йому вийти з депресії після смерті батьків.

— Почувши про благодійний забіг біля нашого ставу для порятунку Максимка Антонишина, я вирішив долучитися, — розповідає Ярослав. — Водночас так співпало, що в ті дні я виграв у лотереї хоч і незначні гроші, але теж передав їх на добру справу.

У такому піднесеному стані я здійснив ще пішу прогулянку через села Біла, Великий Глибочок, Курівці, Воробіївка, Серединці, Висипівці, Кокутківці, Нестерівці на Зборівщині. За сім годин пройшов майже 30 кілометрів. Мені приснилося, що треба це зробити… Водночас я навідався до могил своїх батьків у селі. Помолився, пообіцяв їм змінитися і бути щасливим. Моєї мами не стало у 2017-ому році, тата — у 2019-ому. У мене тоді була важка депресія, але помалу повернувся до життя. Нині у мене нове дихання! Хочу сам змінитися і робити щось важливе для інших. Якось після року жалоби я увімкнув музику і заслухався піснями Злати Огнєвіч. Її ніжні композиції допомогли відновитись, пробудили жагу до життя. Якось потрапив до лікарні, слухав її пісні, і мене набагато скоріше виписали, ніж планували. Музика лікує! Злата Огнєвіч подобається мені як особистість. Якось у 2019-ому році вона відпочивала в Індонезії. Там саме в той час стався землетрус. Я хвилювався за співачку, звернувся у студію телеканалу «1+1». Журналісти сконтактували зі Златою, щоб заспокоїти тернопільських фанів (сміється, — авт.). Нині співачка бере участь у проєкті «Холостячка» на СТБ. Це мене спонукало подати свою анкету, але, на жаль, не взяли. Зрозуміло, що кому там цікавий кандидат фізико-математичних наук, інша справа, якби я був мільйонером, шоуменом чи відомим спортсменом. Але не розчаровуюсь! Злата подобається мені, не втрачаю надії, що ще колись матиму нагоду поспілкуватись з нею вживу.

«Роблю те, що підказує мені серце…»
Нині Ярослав шукає однодумців, які би разом із ним подолали шлях до столиці. Уже заручився підтримкою деяких місцевих політиків, активістів.
— Можливо, навіть і добре, що мене не взяли на телепроєкт «Холостячка», адже я зосередився на іншому, спрямував свою енергію на допомогу хворим дітям, — продовжує розповідь тернополянин. — Не знаю особисто ні Максимка, на лікування якого нині збирають кошти, ні його батьків, але важлива кожна добра справа. Не знаю, чи колись складеться у мене особисте життя, чи матиму я своїх дітей, тож роблю наразі те, що підказує моє серце. Люблю активний спосіб життя. У студентські роки якось долучився до організації великого концерту в День студента. У 2003-ому ми з друзями мандрували Україною — пройшли сотні кілометрів пішки через Тернопільщину, Хмельниччину, Волинь і аж до кордону з Польщею. Це був історико-краєзнавчий маршрут. Наприкінці піднялися на Говерлу. Завжди прагну досягти своєї цілі. У студентські роки я щороку був переможцем університетської олімпіади з математики. У 2004-ому зайняв третє місце на всеукраїнській олімпіаді з математики серед педагогічних вузів, а в 2005-ому здобув перше місце в Україні! Хоча я математик, але у мене творча душа, пишу вірші. Якось вирішив випробувати свої сили на «Битві екстрасенсів». Успішно подолав перший етап, але далі не пройшов. Проте на проєкті я познайомився з багатьма цікавими людьми. Можливо, хтось вважає мене диваком, наївним, але я просто люблю життя, шукаю його світлі сторони, шукаю себе. Допомога хворим дітям — це благородна справа! Заохочую долучатися до пішої ходи в Київ тернополян, прошу давати поради, як це можна правильно організувати. Можливо, частково доведеться під’їжджати, бо ж треба подолати сотні кілометрів. У столиці я хотів би зустрітися з президентом Володимиром Зеленським, щоб звернути увагу держави на проблему дітей зі СМА та іншими важкими недугами. А ще мрію організувати сходження на Говерлу з відомими особистостями задля збору коштів на лікування дітей. Можливо, і Злата Огнєвіч підтримає мою ініціативу (усміхається, — авт.).