Понад чотири десятки учасників з усієї України і ще три десятки колективів з Болгарії – і всіх їх «переспівав» хор Тернопільської психоневрологічної лікарні, здобувши перше місце на престижному міжнародному конкурсі «Folk Music 2021»! На компліменти тернопільським хористам не скупилися ні компетентне журі, ні публіка! Хоча й не професійні виконавці, проте учасниці хору зуміли вразити усіх магією свого співу і надзвичайно високим рівнем виконання. А днями, тільки повернувшись із Болгарії, встигли розповісти «НОВІЙ…» про секрет свого успіху.
Хор – це голоси і душі в унісон
– На конкурсі усі розпитували про наш колектив і дивувалися, що у лікувальному закладі із виконавців без професійної музичної освіти можна створити хор такого високого рівня, – розповідає учасниця хору, заступниця генерального директора (головного лікаря) Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Надія Фарійон. – Проте керівник нашої лікарні Володимир Васильович Шкробот – дуже багатогранна і творча особистість, тож на наших заходах та конференціях люди мистецтва – часті гості. І от Володимир Васильович якось запропонував створити на базі лікарні якийсь свій художній колектив, хіба ж у нас немає талановитих людей? Мене ця ідея зацікавила й надихнула – у свої студентські роки я співала в ансамблі, навіть виконувала сольні номери, тож подумала, а чом би нам не створити хор із працівників лікарні? Сказано – зроблено: дуже швидко знайшлися ентузіасти хорового співу і нині хору Тернопільської психоневрологічної лікарні вже понад п’ять років! Без підтримки і віри в нас нашого керівника лікарня не мала б такої потужної музичної «візитівки»…
Починали ми з народних та естрадних пісень – виступали у нашій лікарні на День медичного працівника, колядували на різдвяні свята – співали автентичні колядки та щедрівки друзям з інших установ та організацій. Із першими позитивними відгуками росли і розправлялися наші «крила», захотілося рости далі і розвиватися. Ми запросили художнім керівником нашого хору справжнього професіонала – заслуженого артиста України, чудового педагога і диригента Святослава Дунця. Святослав Богданович поставив наш спів на, так би мовити, професійні рейки. Ми ж не є професійними музикантами — займаємося співом у вільний від роботи час, а його катастрофічно не вистачає, адже наша робота медиків потребує максимум часу і віддачі. Бувало, жертвували обідньою перервою, аби зібратися і піти на репетицію. Зізнаюся: не завжди було легко… Але я належу до тих людей, котрі, якщо вже розпочинають якусь справу, то завжди доводять її до логічного завершення.

Нашим хористкам – а в колективі їх 14 – від 22 до 58 років. Поки що у нас в хорі «жіноче царство», але, думаю, уже незабаром ми додамо до наших голосів ще й чоловічий баритон. Хор — це перш за все колектив, згуртований певною ідеєю. Як голоси хористів мають гармонійно поєднуватися та звучати в унісон, так і душі наші в унісон налаштовані… Ми з колегами ходимо на всі репетиції, навіть будучи у відпустці! Усім це цікаво, усі цим «горять»!
Ми усі різні, але об’єднані любов’ю до медицини та музики. Для нас спів – це ще й арт-терапія, де ми відпочиваємо душею. З першого погляду медицина і музика – зовсім різні за змістом, однак насправді і те, й інше є мистецтвом, яке вимагає вміння любити людей. Якщо немає любові, то музика не матиме душі, а лікар не вилікує причину захворювання…
– Працюю з хором психоневрологічної лікарні уже п’ятий рік і дуже тішуся з нашої спільної роботи, – каже Святослав Дунець. – Заряджаюся позитивом від наших хористок! Енергетика хористок просто неймовірна! Надихає їх запал, їхнє натхнення, їхнє бажання співати, аби долучитися до духовності, до чистої магії співу… Знаєте, що ми робили в автобусі, повертаючись до Тернополя з конкурсу? Розучували нові пісні, бо вже не уявляємо, як жити без співу!

Переспівали навіть професіоналів!
– У 2018 році, – зазначає Надія Ярославівна, – наш хор виступав на урочистому вечорі у Тернопільському драмтеатрі з нагоди 60-річчя КНП «ТОКПЛ»ТОР. Керівник закладу довірив нам цей почесний виступ, і, зізнаюся, ми тоді дуже хвилювалися, адже це було надзвичайно відповідально – на ювілей лікарні завітали гості не лише зі всієї України, а й з Німеччини, Польщі, багатьох інших країн. Тішимося, що виступ вдався!
Торік у зв’язку із карантинними заходами, на жаль, у нашого колективу було менше репетицій та виступів, але одного дня Святослав Дунець зателефонував мені й запропонував: «Ми маємо наші записи, давайте подамо їх на музичний онлайн-конкурс…» Подумали і вирішили: а чом би й ні? Подали три пісні і, чесно кажучи, забули про це, а тоді надійшли результати конкурсу – два перших місця і одне друге! Сказати, що ми були шоковані – нічого не сказати! (Сміється, – авт.) Це було несподівано, проте дуже приємно і надихаюче! Разом із результатами онлайн-конкурсу нам надійшли і запрошення на цьогорічний міжнародний конкурс «Folk Music 2021» до Болгарії. Я розповіла про це директору лікарні і він одразу ж нас підтримав: «Їдьте, звичайно, а ми вас завжди підтримаємо і за вас уболіватимемо!» Ця щира підтримка і вболівання відчувалися навіть за тисячі кілометрів…
У міжнародному конкурсі «Folk Music 2021», що проводився у болгарському місті Балчик, брали участь понад чотири десятки команд із України і три десятки з Болгарії. Конкурсанти цьогоріч були дуже сильними – багато з них мали звання народних артистів України, була потужна команда справжніх музичних профі з Київського національного університету культури та мистецтв. Коли на представленні ми почули такі імениті команди, подумали, що нам на цьому конкурсі нічого не «світить»… (Сміється, – авт.)

Проте вирішили викластися сповна і показати усе, на що здатні! На представлення своєї команди ми заспівали оригінальну авторську пісню про нашу установу – Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню. І оскільки це був конкурс фольклорної пісні, виконали три конкурсні композиції: народні пісні «Один місяць сходить», «Сонце низенько» і «Червона стрічечка». А щоб продемонструвати все, що ми можемо, на гала-концерті «вшкварили» ще й джазову композицію! І от хвилюючий момент нагородження учасників конкурсу: коли оголосили, що у нашого хору – перше місце, емоції, звичайно ж, зашкалювали! (Сміється, – авт.)) «Перший млинець» вдався не глевким: вперше поїхали – і відразу ж перше місце! Це було просто неймовірно! Я часто повторювала нашим дівчатам-хористкам одну зі своїх улюблених цитат: «Використовуй всі свої можливості по максимуму, аби роздмухати крихітну внутрішню іскорку можливостей до полум’я досягнень», і, власне, так і сталося – коли дізналися про перемогу, ми просто «горіли» від щастя і від радості! Вірю, що коли людина вкладає у щось не лише працю, а й душу, серце, причому вкладає цілком, без лишку, це не може залишитися непоміченим.