Наліпили 7 тисяч! Зварили вареники, залили шкварками у відерках і передали через капеланів на Донбас. На передовій такі домашні смаколики прибережуть на Старий Новий рік, щоб по-особливому відчути родинне тепло і підтримку українців. Капелани молитовно підтримують наших захисників, а прості люди — гостинцями. Ініціював збір продуктів у Золотниківській громаді для військових отець-декан Володимир Топоровський. Разом із ним від початку війни підтримує наших захисників й отець-мітрат Володимир Фірман із Зарваниці.

На парохії у селі Багатківці подбав про допомогу військовим місцевий парох отець Володимир Маламон. Долучилися до збору продуктів ще дві церковні спільноти із сусідніх сіл Семиківці та Підруда, де служить священник.
— Священники від Зарваницького деканату їздять на Схід до військових, щоб принести їм радість Різдва, — каже отець Володимир Маламон. — А мешканці наших сіл передають через капеланів харчі для військових. Уже стало традицією ліплення вареників на передову в різдвяну пору. Торік наші парафіяни приготували чимало, цьогоріч — теж багато. Господині з Багатківців наліпили 7 тисяч вареників! Мешканці сіл Семиківці й Підруда збирали продукти, закрутки. Усі гостинці ми передали бусом військовим.
Дуже важливо молитовно підтримувати наших захисників, але коли вони отримують такі щедрі гостинці від людей, то для них це піднесення! Військові ціною власного життя захищають нас, копають окопи, тримаючи зброю, обороняють рідну землю, а ми своєю працею стараємось їм допомогти. Люди зробили діло милосердя для тих, хто творить для нас велике добро.

Два десятки багатківських господинь радо відгукнулися на ініціативу щодо приготування вареників. Втомилися переробити таку кількість тіста за день, до качалки понабивали мозолі, але радість сповнювала їхні серця.
— Наші жінки дружно наліпили вареників! Як зібралися всі зранку, то поверталися додому в темну ніч. Але це приємна праця, це маленька поміч нашим захисникам, — ділиться враженнями старша сестриця Іванна Семчишин. — Нам дозволили зібратися у шкільній їдальні. Кожна господиня принесла продукти: борошно, картоплю, капусту, яйця, олію, сало… Одні місили тісто, інші — розкачували, вирізали, решта — ліпили. Варили вареники трохи на місці, трохи по домівках, щоб скоріше впоратись. Використали мішок борошна, два відерка яєць, два літра олії, а ще чимало начинки. Мені довірили місити тісто! Увесь день місила (сміється, — авт.). Жінки поварили вареники, помастили їх, охолодили і залили шкварками. Наш отець завіз усе до Зарваниці, а звідти доправлять військовим. Будуть мати хлопці святковий стіл на Старий Новий рік. Знаю, що інші села готували на Різдво, ще інші будуть на другий Святий вечір. Чим можемо, тим підтримуємо наших захисників, які на фронті — під кулями, на морозі. Військові, звісно, щось собі там готують, але ніщо не зрівняти із домашньою їжею, приготовленою з любов’ю. Чи це вареники, чи тушонка, чи квашені огірки і помідори, чи випічка. Нехай смакують на здоров’я! З наших сіл теж є хлопці, які нині несуть службу. Молимось за них. Мама одного із хлопців допомагала ліпити вареники. Такі добрі справи ще й гуртують парафію. Щиро дякую усім, хто небайдужий, хто не забуває про наших військових.