Передноворічним подарунком для нашого талановитого земляка — співака, переможця проєктів «Голос. Діти» і «Голос країни» Романа Сасанчина та його дружини Іванни стало народження донечки. Молоде подружжя назвало дівчинку Елізабет. Народилося маля 30 грудня в Тернопільському обласному перинатальному центрі «Мати і дитина». Сасанчини уже більш як пів року живуть у Тернополі. У квартирі в Києві, яку Роман отримав у подарунок як переможець проєкту «Голос країни», триває ремонт. Невдовзі подружжя планує охрестити донечку, а після того повінчатися в церкві. Торік на початку грудня вони розписалися, разом пара вже два роки. В інтерв’ю «НОВІЙ…» Роман розповів про сімейне життя і творчі плани.

— Вітаю вас з народженням донечки! Чому ви обрали ім’я Елізабет?
— Ніжне й нестандартне ім’я! Дуже мені подобається. Ні з ким не асоціюю — ні зі співачками, ні з акторами, просто подобається. Віддавна мріяв, що, якщо у мене буде донечка, то назву її Елізабет. Дружина теж мала кілька варіантів імен, які їй подобаються, але погодилась на мою пропозицію. Вагітність була нелегкою, але коли наша дівчинка з’явилася на світ, все забули. Нині ми безмежно щасливі! Невдовзі хочемо охрестили Елізабет, а після того — взяти шлюб у церкві. Перед народженням донечки ми нарешті розписалися. Трохи зволікали з реєстрацією шлюбу, бо все не було часу (усміхається, — авт.). Іванна — з Чортківщини, познайомились ми через спільних друзів. Але вона часто приїжджала до родичів у сусіднє село біля мого рідного, що в колишньому Заліщицькому районі. Весілля ми не справляли, маємо набагато важливіші клопоти, ніж організовувати забаву.

— Романе, ви досить молоді батьки: Іванні — 23, вам — 19. Народження донечки принесло нові турботи. Допомагаєте дружині?
— Змінився ритм нашого життя, недосипаємо, але такі зміни — велика радість. Живемо окремо від наших батьків. Наймаємо квартиру на околиці Тернополя. Могли залишатися в Києві, але там ще незавершений ремонт, тож поселилися в нашому обласному центрі. У дружини є досвід догляду за дітьми — виховувала свою племінницю. Біля Іванни і я вчуся тонкощів батьківства, стараюся в усьому допомагати. З кожним днем нам стає легше, бо все більше розуміємо нашу донечку, бачимо, як вона підростає.

— Наразі ви — в Тернополі, але все ж плануєте повернутися до столиці?
— Якщо у мене буде можливість заробляти і розвиватися в Києві, то, звісно, повернемось. Утім, якщо там мене нічого не буде тримати, то нема сенсу жити у великому дорогому місті. Тернопіль — затишне гарне місто. Хоча київська квартира — особлива для мене, бо подарунок! Там дві кімнати, розташована на кільцевій дорозі біля Софіївської Борщагівки. Отримав її два роки тому, відтоді помалу роблю ремонт. Ми з Іванною жили там певний період, але там поки що нема умов, щоб мешкати з маленькою дитиною.

— Минув час від телевізійних проєктів. Чи дало це вам поштовх у творчому напрямку? Чи продовжуєте співати?
— Участь в телевізійних шоу — один із найкращих етапів у моєму житті. Такий досвід допоміг мені розвинутись не тільки як співакові, а й загалом глянути ширше на світ. Я зміг удосконалити свій вокал, навчився поводитись на сцені, навчився спілкуватись. Завдяки проєкту я познайомився з багатьма цікавими творчими особистостями. Такий шанс рідко випадає у житті. Зі своєю тренеркою Тіною Кароль спілкуюся нечасто, а ось з деякими учасниками проєкту дружимо.

Після участі в «Голосі країни» продюсери пропонували співпрацю, але тоді почався карантин і все притихло. Шоу-бізнес був «на нулі» — скасували концерти, усі заклади були зачинені. Наразі займаюсь саморозвитком: працюю з викладачем над вокалом, пишу пісні, роблю аранжування. На завершальному етапі кілька власних композицій. Мрію, що вийду з ними на велику сцену! За індивідуальним графіком продовжую навчання в Теребовлянському коледжі культури і мистецтв. Здобуваю знання із звукорежисури на онлайн-курсах.

— Пригадую, в одному із сюжетів ви розповідали, що в Києві працювали в супермаркеті. Де тепер заробляєте?
— Не цураюся жодної праці. У супермаркеті, бувало, що люди дивувались, хтось — з насмішкою дивився. Радий, що спробував різне. Торік навіть довелося поїхати на заробітки за кордон. Нині з дружиною розвиваємось як блогери в Інстаграмі. Іноді щось підзаробляю, допомагаючи записати комусь в студії пісню. Але хочу все ж розвивати свій талант і цим заробляти на життя. Мені подобається публіка, люблю щось робити для людей, отримую задоволення й від написання текстів та музики, над їх удосконаленням. Одну із перших пісень я присвятив своїй мамі! Це був подарунок на її день народження. Минулий рік був для нашої сім’ї важкий, бо перенесли ковід. Мама тяжко занедужала, коли я був за кордоном. Негайно повернувся, щоб хоч якось допомогти їй, бути поруч. Через два дні і я заразився ковідом — температура підвищилася до 40 градусів. Тест показав позитивний результат. Ми з татом лежали у Заліщицькій лікарні. А маму доправили до Тернопільського фтизіопульмонологічного медичного центру. Ми з татом легко перенесли хворобу, а мама і сестра — важко. Мама взагалі лежала без свідомості… Дякувати Богові і лікарям, що все обійшлося.

— Ваша мама докладала багато зусиль, щоб ви розкрили свій талант, безмежно раділа успіхам під час вашої участі в проєктах. Хоче, мабуть, щоб ви продовжували музичну кар’єру?..
— Звісно, хоче, щоб я й далі співав. Іноді провідую батьків, іноді вони до нас приїжджають. Багато років і багато зусиль ми вклали у спів, тому було б гріхом покинути це. Водночас розуміємо, що, аби розвиватися, потрібно багато вкладати. Нині ніде нема нічого безкоштовного, навіть зняти кліп чи записати пісню — це великі кошти. А ще плюс виступи, реклама, ротація пісень на радіо. Самому нереально триматися на плаву в шоу-бізнесі. Потрібні люди, які готові проспонсорувати. Та, попри всі труднощі, працюю над своєю мрією, стараюся не зупинятися на досягнутому, удосконалюватися. Бог дав мені голос, тож хочу співом ділитися з іншими.